Що пропонує світу Володимир Путін

Немає жодного рівняння, в якому Україна може бути еквівалентною ІГІЛу і в якому її скинуть з рахунків заради сирійської проблеми. Тому що для західного світу однаково важливі обидва прецеденти. Йому потрібні як замирення ситуації на близькому сході, так і повернення до принципів недоторканності кордонів. Одне не виключає іншого, і навпаки.

Володимир Путін виступив на Генасамблеї ООН у несподіваному для себе амплуа. Ще нещодавно він надавав перевагу прокурорській інтонації: виносив вердикти і ставив діагнози. А тепер його мова більше була схожа на виступ адвоката, який намагається просувати угоду зі слідством. Мовляв, ми вам ІГІЛ, ви нам - амністію, - пише оглядач Павло Казарін для "Крим.Реалії".

Головна мрія російських еліт зведена до двох простих бажань: гроші і статус. Причому статус не стільки всередині країни - там він у них і так є, - скільки поза. Щоб сидіти в світовій президії і на рівних із сусідами визначати долю світу. "Кримська весна" обнулила і те, і інше.

Грошей стає все менше - ціни на нафту формують дефіцити, які доводиться покривати за рахунок економії і накопичених резервів. Санкції не дозволяють перекредитовуватися, залишаючи російську економіку в гордій і невблаганний самоті. Та й з колишнім реноме теж довелося попрощатися: Росія зразка 2015 го - це напів-вигнанець. Ще не Іран, але вже й не та країна, що могла зібрати у себе світових лідерів на саміт.

І Володимир Путін у своєму виступі намагався проситися назад - у те саме вузьке коло світових лідерів. При цьому проситися так, щоб не втратити в цей момент обличчя. Фактично, йшлося про угоду: Кремль готовий воювати з ІГІЛ в обмін на розширені права щодо України. Такий собі новий антигітлерівський пакт: "От більше зло, а ми - зло менше, так давайте разом боротися з тим, що небезпечніше".

Україні в цьому пакті відводиться роль Фінляндії. Тієї самої, яку перед Другою Світовою намагався завойовувати СРСР. Тієї самої, що зуміла відбитися від агресора, але втратила в результаті частину території, яку за підсумком війни визнали частиною радянського політландшафту
. Цілком можливо, що російський лідер якраз і прокручував цю саму історію, коли готувався до виступу на Генасамблеї.

Але тільки нічого історичного у нього не вийшло.

Головна причина у тому, що ІГІЛ - не Гітлер. Немає у ІГІЛу жодної промислової бази, науково-технічних розробок і всього того, що здатне вигравати війну у сучасному світі. ІГІЛ може віджати танк у супротивника, але не здатний побудувати цей самий танк. Не кажучи вже про більш складні речі.

Крім того, Володимир Путін виходить з того, що країни заходу не впораються з ІГІЛ без участі Москви. Але з цим твердженням навряд чи готові погодитися західні лідери. У низці моментів ІГІЛ цілком собі нагадує вірус Ебола: про нього багато говорять через медійну розкрученість, але тотальність його поширення досить умовна.

Та й останнє. Сучасна політика - вона не про прецеденти, а про принципи. ІГІЛ і Сирія - це один принцип. Україна і Крим - інший. Ці дві речі не врівноважуються в одному рівнянні. Більше того, немає жодного рівняння, в якому Україна може бути еквівалентною ІГІЛу і в якому її скинуть з рахунків заради сирійської проблеми. Тому що для західного світу однаково важливі обидва прецеденти. Йому потрібні як замирення ситуації на близькому сході, так і повернення до принципів недоторканності кордонів. Одне не виключає іншого, і навпаки. Ставити ці дві історії в пряму залежність одна від одної - все одно, що порівнювати тепле та м'яке.

Головна проблема Володимира Путіна у тому, що він цього зрозуміти не хоче.

Головна проблема України в тому, що жодного затишшя нам це не обіцяє.

Втім, нам і не звикати.

Copyright © 2015 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Мирослава Ґонґадзе Головний редактор і керівник Української служби "Голосу Америки"
Віктор Каспрук Політичний аналітик
Тарас Возняк Культуролог, директор Львівської галереї мистецтв ім. Б. Возницького
Євген Іхельзон Засновник проекту "Я люблю Азію"
Сашко Даниленко Мультиплікатор, художник
Погода