Що пропонує світу Володимир Путін

Немає жодного рівняння, в якому Україна може бути еквівалентною ІГІЛу і в якому її скинуть з рахунків заради сирійської проблеми. Тому що для західного світу однаково важливі обидва прецеденти. Йому потрібні як замирення ситуації на близькому сході, так і повернення до принципів недоторканності кордонів. Одне не виключає іншого, і навпаки.

Володимир Путін виступив на Генасамблеї ООН у несподіваному для себе амплуа. Ще нещодавно він надавав перевагу прокурорській інтонації: виносив вердикти і ставив діагнози. А тепер його мова більше була схожа на виступ адвоката, який намагається просувати угоду зі слідством. Мовляв, ми вам ІГІЛ, ви нам - амністію, - пише оглядач Павло Казарін для "Крим.Реалії".

Головна мрія російських еліт зведена до двох простих бажань: гроші і статус. Причому статус не стільки всередині країни - там він у них і так є, - скільки поза. Щоб сидіти в світовій президії і на рівних із сусідами визначати долю світу. "Кримська весна" обнулила і те, і інше.

Грошей стає все менше - ціни на нафту формують дефіцити, які доводиться покривати за рахунок економії і накопичених резервів. Санкції не дозволяють перекредитовуватися, залишаючи російську економіку в гордій і невблаганний самоті. Та й з колишнім реноме теж довелося попрощатися: Росія зразка 2015 го - це напів-вигнанець. Ще не Іран, але вже й не та країна, що могла зібрати у себе світових лідерів на саміт.

І Володимир Путін у своєму виступі намагався проситися назад - у те саме вузьке коло світових лідерів. При цьому проситися так, щоб не втратити в цей момент обличчя. Фактично, йшлося про угоду: Кремль готовий воювати з ІГІЛ в обмін на розширені права щодо України. Такий собі новий антигітлерівський пакт: "От більше зло, а ми - зло менше, так давайте разом боротися з тим, що небезпечніше".

Україні в цьому пакті відводиться роль Фінляндії. Тієї самої, яку перед Другою Світовою намагався завойовувати СРСР. Тієї самої, що зуміла відбитися від агресора, але втратила в результаті частину території, яку за підсумком війни визнали частиною радянського політландшафту
. Цілком можливо, що російський лідер якраз і прокручував цю саму історію, коли готувався до виступу на Генасамблеї.

Але тільки нічого історичного у нього не вийшло.

Головна причина у тому, що ІГІЛ - не Гітлер. Немає у ІГІЛу жодної промислової бази, науково-технічних розробок і всього того, що здатне вигравати війну у сучасному світі. ІГІЛ може віджати танк у супротивника, але не здатний побудувати цей самий танк. Не кажучи вже про більш складні речі.

Крім того, Володимир Путін виходить з того, що країни заходу не впораються з ІГІЛ без участі Москви. Але з цим твердженням навряд чи готові погодитися західні лідери. У низці моментів ІГІЛ цілком собі нагадує вірус Ебола: про нього багато говорять через медійну розкрученість, але тотальність його поширення досить умовна.

Та й останнє. Сучасна політика - вона не про прецеденти, а про принципи. ІГІЛ і Сирія - це один принцип. Україна і Крим - інший. Ці дві речі не врівноважуються в одному рівнянні. Більше того, немає жодного рівняння, в якому Україна може бути еквівалентною ІГІЛу і в якому її скинуть з рахунків заради сирійської проблеми. Тому що для західного світу однаково важливі обидва прецеденти. Йому потрібні як замирення ситуації на близькому сході, так і повернення до принципів недоторканності кордонів. Одне не виключає іншого, і навпаки. Ставити ці дві історії в пряму залежність одна від одної - все одно, що порівнювати тепле та м'яке.

Головна проблема Володимира Путіна у тому, що він цього зрозуміти не хоче.

Головна проблема України в тому, що жодного затишшя нам це не обіцяє.

Втім, нам і не звикати.

Copyright © 2015 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Олександр Сосницький Доброволець, підприємець
Володимир Василенко Правознавець-міжнародник
Всеволод Кевлич Футбольний і тенісний експерт
Марія Моісеєва Медіа-продюсер української служби "Голосу Америки"
Олена Косенко Психолог
Погода