Судова гілка влади вважається незалежною. На папері

Голова Верховної Ради України і одночасно голова Конституційної комісії Володимир Гройсман заявив, що комісія близька до завершення роботи. Отже, так треба розуміти, що одна з трьох робочих груп комісії – з питань удосконалення конституційних основ правосуддя – теж уже в принципі визначилася, якими вона бачить конституційні зміни у цій сфері. Скоро дізнаємося, що вона пропонує.

Але, на жаль, поки немає підстав сподіватися, що Конституційна комісія наважиться запропонувати докорінні зміни. Адже країні і суспільству потрібні не лише "удосконалення" нинішньої системи правосуддя, а саме докорінна її зміна.

Суть цих необхідних змін в одному слові – незалежність.

У нас є незалежна гілка влади – законодавча, бо депутати Верховної Ради обираються народом на прямих і загальних виборах. Маємо незалежну гілку влади – виконавчу. Варто нагадати, що і Президент - обирається народом. А народ, за Конституцією, єдине джерело влади. Судова гілка влади теж вважається незалежною. На папері.Реально її аж ніяк не можна назвати незалежною, бо судді, а також органи, що мають контролювати законність діяльності судів, не обираються, а призначаються в той чи інший спосіб центральною виконавчою та законодавчою владами. Докорінна зміна системи правосуддя має полягати саме в тому, що судову гілку влади теж має формувати народ (як він обирає парламент і Президента).

Партія "Патріот" пропонує обирати суддів місцевого суду місцевими радами, тобто органами місцевого самоврядування. Вони – найближчі до народу з усіх органів влади. І далі – такі судді на своїх зібраннях і з'їздах формуватимуть персональний склад усіх вищестоящих судів – аж до Верховного (Конституційний Суд ми взагалі пропонуємо скасувати, передавши його функції Верховному Суду). Мета цієї новації - повне усунення вищих посадових осіб держави від політичного впливу на обрання суддів та їх подальшої діяльності. Дехто пропонує обирати суддів місцевих судів місцевими громадами на загальних виборах. Що ж – це теж варіант, який вартий обговорення у суспільстві. Але який би спосіб формування персонального складу судів ми, зрештою, не обрали, важливо, щоб він унеможливлював визначальний вплив на формування судової гілки влади з боку інших гілок – виконавчої та законодавчої. Інакше всі розмови про незалежність судів залишаться, як і раніше, звичайною демагогією, тобто обманом.

Не стомлюся повторювати: реальна, закріплена в Конституції і низкою практичних законів, незалежність суду – основа судової реформи. Забезпечимо незалежність – тоді й будемо "удосконалювати". Приміром, утвердимо законом порядок визначення розміру суддівської заробітної плати. Бо сьогодні пропонується зовсім інше: 10 квітня у парламент внесено законопроект, яким визначати умови оплати праці суддів та інших працівників органів судової влади доручається Кабінету Міністрів. Це що, шлях до незалежності суду від виконавчої влади? По-моєму, навпаки: це шлях до подальшого підпорядкування однієї гілки влади іншій. Тоді про яке "удосконалення конституційних основ правосуддя" ми говоримо?