I знову сiчовi стрiльцi...

Вчора я розмiстив свiй поетичний твiр - слова "шлягеру". (Певно, всi здогадались, яку саме "одеську пiсню" я спародiював.)

А тепер вiдповiдаю шановним дописувачам.

1.Про "Правий сектор."

Я згоден, що, протягом декiлькох мiсяцiв, популярнiсть ПС помiтно зменшилась, зараз її можна назвати низькою. Всi очiкували, що ПС об'єднує "галицьку мишву", але пiзнiше склалося враження, що пiд згаданим "брендом" зiбралася справжня "бандитва".

Я не читав бiографiю Д.Яроша i не можу анi пiдтвердити, анi спростувати слова панi Alice про його "таємне" iм'я ("Авiгдор", чи як?). Про його релiгiйну приналежнiсть також не маю iнформацiї. Але я вважаю, що Д.Ярошу доведеться будь-яким чином вiдокремити себе вiд "бандитви".

Треба зауважити, що я написав свiй шлягер близько пiвроку тому; тодi ще важко було робити висновки про сутнiсть нових полiтичних i громадських структур, зокрема, про ПС.

2.Про сiчових стрiльцiв.

Згадаємо Першу Свiтову вiйну. Гавною силою "Центральних держав" була, певна рiч, Нiмеччина. Австро-угорська армiя не була надто мiцною. Австрiйцi та угорцi не дуже любили воювати, а чехи вмiли лише здаватись у полон.

Але слiд навести цитату деякого нiмецького генерала того часу: "Якщо б австро-угорське вiйсько цiлком складалося б зi сiчових стрiльцiв, це була б найкраща армiя Європи."

Нiмець мав рацiю, бо саме сiчовi стрiльцi були найкращою частиною армiї Габсбургiв.

Протягом 1918 року сiчовi стрiльцi знаходились на територiї України як "союзнi вiйська" i допомогали бувшим "малоросам" у державному будiвництвi.

Восени 1918 року сiчовi стрiльцi cтали основою збройних сил проголошеної галичанами Захiдної Української народної республiки (ЗУНР).
22 сiчня 1919 року стало днем т.з. "злуки", тобто, об'єднання бувшої "Малоросiї" i Галичини. I cаме сiчовi стрiльцi стають главною частиною збройних сил Директорiї. С.Петлюру важко було назвати успiшним i талантовитим державним дiячем. Армiя, яка склалася пiсля проголошення незалежностi з т.з. "гайдамацьких куренiв", вважала за краще не воювати, а влаштовувати єврейськi погроми. Тiльки сiчовi стрiльцi мали вигляд справжнього європейського вiйська. На жаль, їх було не дуже багато...
Петлюра був не лише кепським керманичем, вiн був ще й не надто порядною людиною. Переконавшись у тому, що бiльшовики перемагають, вiн уклав угоду з польським очiльником Ю.Пiлсудським за рахунок... Галичини. (Сенс був такий: поляки допоможуть Петлюрi повернути собi владу у Києвi, а Петлюра визнає польськi права у Галичинi.)
Звичайно, саме така полiтика Петлюри у 1920 роцi змусила галичан тимчасово пiдтримати "червоних".
Щоправда, Ленiн i Троцький виявились не дурнiшими за Петлюри: пiсля поразки Тухачевського пiд Варшавою вони уклали мирну угоду з Польщею... "по-петлюрiвському"! Тобто, за рахунок Галичини i Волинi. Пiлсудський з радiстю "кинув" Петлюру i вiддав перевагу Ленiну.
Але, сiчовi стрiльцi не були вчасниками полiтичного шахрайства. Вони воювали не "за Петлюру", не "за Ленiна", а ЗА УКРАЇНУ.
Нашi пращури були чесними мишами. I не завжди вмiли своєчасно помiтити, чиюсь щурячу пiдлiсть.

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

4

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Павло Кухта Керівник з політичних питань Київської школи економіки
Вадим Денисенко Виконавчий директор UIF
Юлія Дукач Аналітикиня проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua
Дмитро Ярош Командувач Української добровольчої армії
Віктор Лещинський Президент Національного експертно-будівельного альянсу України