Про хрестиянів і війну

Останнім часом дуже розквітло у головах нашого місцевого піплу одне унаочнення психічного розладу, що його називають межовим розщепленням.

Полягає воно в тому, що з одного боку, всі справжні українці буцімто мають бути православнутими хрестиянами (варіант – греко-католиками), віра предків, бла-бла-бла; з іншого – ці самі справжні українці на все горло вимагають воювати і вбивати якомога більше росіян і лугандонців, плюс – гучно радіють кількості вбитих.

Крім того, українські хрестияни як спражні хрестияни у переважній більшості вважають, що російська мова не несе загрози для України, особливо – якщо російськомовні громадяни України на фронті вбивають росіян.

І постає питання: чи для українських справжніх хрестиян скасовано заповідь "Не вбий!", що вони так прагнуть війни і смертей?

І друге: я виступаю за українську мову і проти війни; українські хрестияни – за російську мову і за війну. Хто з нас більш хворий?

Дякую за увагу.