Від Шотландії до лугандонії

Очевидно, лугандонці трішки непрорахували ефекту шотландського референдуму, порівнюючи себе із шотландцями. Та й порівняння, звісно, дуже некоретне.

Шотландці – окремий народ зі своєю історією, мовою, культурою, у той час як лугандонці – зграя неосвічених маргіналів.

Одначе навіть результат референдуму розчарував і шотландських націоналістів, і лугандонських сепаратистів.

Шотландці хочуть бути британцями, говорити англійською і остаточно забути свою мову та культуру. І я їх за це зневажаю. Але більшості з них так краще, тож нехай собі залишаються там, де є.

Референдум у лугандонії, я думаю, показав би, що певна більшість лугандонців – за відділення від України. І Україна від цього нічого не втратила б. Але ми воліємо поводитися як імперіалістична росія, триматися за шматок землі, замість того, щоб позбутися його, як гангрени, і йти далі, а не тягти за собою цей непідйомний вантаж. Ми танцюємо так, як грає путін, якому вигідне перебування в Україні регіонів з постійною міжнаціональною напруженістю.

Війна скоро заспокоїться, про роль у ній росії забудуть, як забули про "08.08.08". путін знову сяде за один стіл з іншими главами держав, а про Україну говоритимуть як про країну, де відбуваються етнічні чистки.

А ви тримайтеся за шматок землі, який тягне на дно.