Гречка

Заголовки ЗМІ Росії: "Россия требует инклюзивного внутриукраинского переговора всех регионах страны, включая представителей Юго-Востока!"

Влада України здавалося би пішла на поступки і розпочала "Переговори між всіма регіонами України". Першу таку конференцію вирішили провести у центральній Україні, як в серці країни, у райцентрі Маньківка Черкаської області.

Газета "Вісник Черкащини": "У Будинку Культури селища Маньківка відбудеться міжрегіональна конференція по розвитку і перспектив місцевого самоврядування. На них запрошені зокрема депутат Київської районної ради у місті Донецьк Захарченко та депутат міської ради міста Торез Пургіна."

Газета "Новороссия": "На межрегиональном съезде лидеры Новороссии будут требовать независимости или как минимум федерализации с правом вето на внешнюю политику."

І ось з'їзд нарешті почався, зал щойно відремонтованого зеленою фарбою Будинку Культури наполовину був заповнений депутатами районних і міських рад, і наполовину російськими журналістами (телебачення, газети, радіо, інтернет, блогери). Трохи сором'язливо збоку стояли журналісти "Вечірньої Маньківки" та "Вісника Черкащини".

Засідання вели два депутата Маньківок районної та селищної: Свирид Володимирович та Панас Миронович.

Засідання депутат Свирид Володимирович почав з привітань, з радості, що всі тут зібралися і що Маньківки давно не бачили так багато гостей. Потім монотонно розповідав про успіхи сільського господарства, пофарбовану бруківку і з особливим оптимізмом розповідав про інтернетизацію села, хоч ще вчора застукав свого внука за переглядом порно. Черкаські журналісти записували, а російські позіхали.

І тут слово надали депутату районної ради Київського району міста Донецьк Захарченко. Зал зааплодував, найголосніше аплодували численні російські журналісти.

- Я как лидер Донецкой Народной Республики.. - почав Захарченко, - рад началу переговоров между Украиной и Новороссией...

Біля кафедри, з якої виступав Захарченко стояв старий совковий стіл, за якими сиділи депутати Свирид і Панас. Панас колупався в носі, а Свирид писав смс внуку "Ше раз зловлю на такій хуйні - відірву руки!". Депутати в залі хто спав, хто обмінювався перегаром і травив анекдоти. Шкода було російських телевізійників, котрі не могли на фоні всього цього впіймати вдалий кадр.

Тим часом Захарченко продовжував говорити про незалежність, хунту, фашизм, бандерівців. Та частина залу, яка була набита депутатами, гуділа локальними розмовами, час від часу гигикали, інколи хтось виходив та входив до зали.

Захарченко розпинався далі:

- Не позволим чтобы Новороссия угнеталась под игом Америки и их марионеточной хунте! За русский язык убивают.... ... Мы просто защищаем нашу землю!

Раптом якийсь депутат сільради з Погребищенського району Вінницької області почувши знайомі йому ключові слова підірвався з місця і на відбірному суржику закричав:

- Согласний! Скіко це ж можна терпіть оце нахальство! Всю землю розікрали за Януковичей, та ще й до нього і після нього трохи було, по родичам, мажорам роздали, давайте піднімати це питання. І мараторій! Мараторій на землю, бо не буде діла!

- Постойте, я не это имел ввиду.

- Так ти шо, землю хочеш продати? Сам небось накрав?

- Я здесь русский язык пришел защищать!

- А я землю нашу защищать!

- Мудак бэндеровский!

У цей момент депутат, що сидів у залі підпригнув зі свого третього ряду і намагався, наскільки це було у нього сил, пробитися до депутата Київського району міста Донецьк, паралельно обіцяючи рукоприкладство. Зал тривожно загудів. Паралельно інші новороси зчепилися з колегами із інших сільрад. Все закінчилося невеличким мордобоєм, штовханиною, скандалами і порваним одягом. Де не де чулися матюки.

Россия 24: "Боевик Правого Сектора напал на представителя Юго-Востока. На вопрос зачем, он не нашел разумной аргументации, только ответив, что ему индереферентно мнение лидеров Новороссии."

Черкаські газети написали, що конференція пройшла активно і особливо жваво обговорювали земельне питання.

Газета "Новороссия": "Вместо инклюзивного диалога мы получили агресивный отпор от нового винницкого клана!"

Зрештою, тих новоросів, які відвідали конференцію, їх посіпаки звинуватили у заігруванні із київською хунтою та американським імперіалізмом, стався черговий переворот, їх розстріляли і місця у селищних, сільських, міських і районних радах заняли наступні по списку.

Всеохопний інклюзивний діалог регіонів продовжився...

Пройшло декілька років.

По вулиці непоспішаючи йшов батько з дочкою. Батько тримав на руках дитину, а дитина тикала пальцем у сторону кіоска з морозивом. Батько невимушено йшов якраз туди. Тут до них підійшов хлопець і простягнув лоток, в якому гарно маринувати шашлики:

- Пожертвуйте пару гривень на фарбу!

Чоловік відмахнувся, хлопець пішов далі. Мужик пробурмотів до себе:

- Все понімаю, я сам патріот, але в Донецьку скоро крім синьо-жовтого ніяких кольорів більше не буде. Монохромний світ, йолки...

- Тато, а шо то?! - дитя показала пальчиком в сторону пам'ятника.

Пам'ятна композиція складалася з трьох злитих фігур. Всі вони сиділи за столом. По боках були два дядька, схожі на радянське зображення шароварного українця, але у більш сучасному вигляді, один був повнуватий і з пишним вусами. В одного у правій руці було порося, а в іншого під лівою рукою стояв вулик із бджолами. Всі троє: двоє мужиків по-боках і порося всміхалися. Не було смішно лише чолов'язі, який був між ними. Він був худорлявий настільки, що можна було візуально перерахувати ребра, він був зажатий і скручений. І переляканий. В обох мужиків замість рук, що притискали його були жорна, такі старі і округлі. Худий чоловік був одягнений в кітіль, схожий на той, який носив Сталін. На лівій руці у нього був наполовину відторочений шеврон новоросії, з лівого верхнього кармана у нього випав паспорт України, а з правого стирчало посвідчення офіцера ФСБ.

На столі літерами було викладено: "Пам'ятник присвячений інклюзивному внутрішньоукраїнському міжрегіональному національному діалогу".

Батько дитині:

- Пам'ятаєш я тобі про війну розповідав?

- Да!

- Оце кого не вбили козаки - перемололи гречкосії.