Зараз популярною є теза, що реформи мають вітлювати в життя не політики, а міфічні професіонали-альтруїсти, які пожертвують собою, провівши непопулярні реформи і відійдуть у політичне небуття. Абсурдність таких тверджень не лише у тому, що в нас уже був уряд "проффесіоналів", голова якого щоправда так і не зміг вивчити державної мови. Чим закінчилося таке урядування всі знають. Більше того в історії важко пригадати такий реформаторський уряд ентузіастів в Європі за останніх років сто. Коли, власне і сформувалася діюча сьогодні політична система.

Власне реформи і соціально-економічні ривки великі держави здійснювали або за часів правління жорстких, навіть якоюсь мірою авторитарних правителів (Шарль де Голль, Маргарет Тетчер) або лідери популярних у народі політичних партій (Конрад Аденауер – лідер Християнсько-демократичного союзу). Уряд реформаторів в Польщі вийшов із лав "Солідарності", яка за всіма ознаками була політичним рухом і формально була профспілкою лише через особливості законодавства авторитарної Польщі.

Я назвав основні випадки реформаторських рухів у Європі за останній час. Такі країни, як Німеччина, Франція, Велика Британія є основоположниками розвитку Європи в цілому, оскільки вони здійснювали свою політику самостійно, а та ж Польща з допомогою уже вищезгаданих країн і США, в яких до речі уже давно склалася двопартійна система і ні про який уряд неполітиків мова не йде. Польщу я згадав, як приклад країни, яка у часи реформування була в схожій із Україною ситуації, але все ж і там реформи проводила певна політична сила.

Крім відсутності аналогій в історії ідея уряду технократів-реформаторів є просто утопією. Утопічність ідеї уряду аполітичних реформаторів полягає у відсутності реальних механізмів його формування. Де вони мають взятися ті професіонали? Хто на них має вказати і призначити їх? Поняття "шановані у суспільстві фахівці" є досить розпливчасте і знову ж популістське. Хто з пересічних громадян назве багатьох фахових економістів, юристів, силовиків не із політичного середовища? Я думаю не багато, тоді питання у якому суспільстві вони шановані? Хто ж має дати їм право на здійснення болісних і непопулярних реформ?

Лише сам народ, обравши на вільних виборах партію(партії) реформ може дати їй (їм) мандат на їх здійснення. Абсурдним виглядає твердження, про їхній колапс на виборах в результаті здійснення непопулярних в народі реформ. Якщо почати одразу, то за 4 роки (до наступних виборів) люди вже відчують їх плоди, тому така політична сила навпаки збере політичні дивіденди за зміну життя в країні на краще у вигляді отриманих голосів громадян.

Так звідки взялася ця ідея? Можливо нашу країну хтось вибрав полем для політичного експерименту. Можливо це продовження технології всебічної критики, яка переросла у генерування утопічних ідей з метою дискредитації діючої владної команди. Другий варіант видається досить правдоподібним, якщо проаналізувати подачу інформації у деяких ЗМІ про розпад коаліції, який подається, як політична криза, хоча про такі дії, як шлях до парламентських виборів говорили давно. Отже такі маніпуляції проводять сили, які насправді не хочуть реформ, от і розповідають, про технічні уряди, які до речі дійсно існують на заході, але не для проведення реформ, а навпаки для стабілізації у часи політичних криз.