7 червня 2000 р. на плівці було зафіксовано голос Петра Порошенка в офісі тодішнього Президента Леоніда Кучми: "Я – член Вашої команди! Буду виконувати любий Ваш наказ! Там, де Ви скажете!". Кучма йому відповів: "Ну це зрозуміло". Після цього Порошенко знову наголосив: "Я раз в житті зробив вибір, і тут ніяких не буде змін!". (http://www.pravda.com.ua/articles/2005/07/6/3011330/).

Українські виборці мають пам'ятати, що для Порошенка цей вибір виявився не зовсім остаточним

Ці слова не повинні дивувати, адже тоді Порошенко намагався отримати від Кучми і Володимира Литвина гроші на те, аби давати хабарі депутатам із фракцій Соціалістичної партії та "Батьківщини" за те, щоб ті увійшли до складу його фракції "Солідарність". Плівки Миколи Мельниченка свідчать, що в 2000 р. Порошенко намагався домовитися з Кучмою, аби послабити Юлію Тимошенко, коли та успішно працювала разом із Прем'єр-міністром Віктором Ющенком над подоланням корупції та погашенням заборгованостей по зарплатах.

Улітку 2000 р. Порошенко все ще не був союзником Ющенка. Тоді – досить дивно для вихідця з Вінниччини в Центральній Україні – він допомагав донецькому губернатору Вікторові Януковичу і донецькому клану заснувати Партію регіонів.

Поза тим, уже тоді він добре розумів, що саме Тимошенко та її дії є його найбільшим ворогом. Під час прийому з нагоди візиту Президента США Білла Клінтона Порошенко сказав Ющенку: "Мовчи! Слухай, ну чого ти прив'язався до цієї дури (Тимошенко)?! Здай її, і ми сформуємо нормальну команду! Ну не можна ж так робити". Кучма у той же час був стурбований тим, що "питання в тому, що не він керує, а вона керує – їм!".

Порошенко також погодився зі сміховинним твердженням Кучми про те, що Катерина Ющенко є агентом ЦРУ. На це Порошенко відповів: "Канешно" (http://www.pravda.com.ua/articles/2005/07/6/3011330/).

Ці події відбувалися 14 років тому, і для багатьох читачів це було дуже давно, а тому не надто важливо. Однак я мушу з цим не погодитись, оскільки Порошенко може стати наступним українським президентом. Більше того, ці події в тій чи іншій формі повторювалися протягом цих 14 років, указуючи на п'ять ключових характеристик Порошенка.

1. Як і більшість великих бізнесменів, Порошенко не має ніякої ідеології і прагне бути членом команди будь-якого президента. Порошенко клявся у вірності не лише Кучмі – те саме він казав і Ющенку, і Януковичу. Завдяки цьому йому вдавалося з року в рік розширювати свою бізнес-імперію незалежно від того, хто був при владі. Чи варто нам сподіватися на те, що він продасть свій бізнес, якщо стане президентом?

2. Він постійно підтримував створення широкої коаліції між "Нашою Україною" і Партією регіонів, оскільки він був одним із засновників Партії регіонів і неприхильно ставився до інших партій демократичного спрямування (Соціалістичної партії, "Батьківщини"). Після виборів 2006 р. Порошенко разом із Юрієм Єхануровим вів переговори про створення коаліції з Партією регіонів, які майже завершилися успіхом. Ці переговори стали на заваді візиту Президента США Джорджа Буша-молодшого до Києва в червні 2006 р. і зрештою зірвали отримання Україною Плану дій щодо членства в НАТО на Ризькому саміті в листопаді того ж року.

3. Він відчував давню ненависть до Тимошенко, про що свідчать наведені витримки із плівок Мельниченка. Це знайшло своє логічне продовження в 2005 р., коли на посаді секретаря РНБО він робив усе в його силах, аби підважити уряд Тимошенко, і в 2010 р., коли він підтримав заклик Ющенка проголосувати проти обох кандидатів у другому турі президентських виборів, який зіпсував шанси Тимошенко на перемогу.

4. Він любить посади. У 2000 р. він пожертвував Партією солідарності України, сподіваючись, що в майбутньому очолить новостворену Партію регіонів. У 2005 р. він був призначений секретарем РНБО і замість того, щоб займатися проблемами національної безпеки, використовував свою посаду для розширення власної бізнес-імперії (за рахунок Бориса Колеснікова) і помсти Тимошенко. У 2006 р. його жага до влади зруйнувала "помаранчеву" коаліцію після того, як Олександр Мороз, не будучи в змозі отримати посаду парламентського спікера, яку вподобав для себе Порошенко, вивів свою Соціалістичну партію із переговорного процесу та утворив більшість із Партією регіонів і комуністами. Порошенко також займав міністерські посади в другому уряді Тимошенко та першому уряді Азарова.

5. Він завжди закривав очі на прояви корупції – і за часів Кучми, і за часів Януковича. Він підтримував діяльність газових посередників ("Eural TransGas" і "РосУкрЕнерго") і не зважав на розграбування київських активів Леонідом Черновецьким. Тому не дивно, що колишні кучмісти і члени молодої команди "Льоні-Космоса" зараз працюють на Порошенка, а його виборчу кампанію фінансує Дмитро Фірташ і газове лобі.

Люди не схильні змінювати свої звички. У грудні 2012 р. Порошенко був міністром в уряді Азарова, а в грудні 2013 р. вже підтримував Євромайдан. Це – прояв справжньої багатовекторності!