Влада не хоче бачити війни?

За півтора місяці влада не визначилась, як діяти в умовах війни, яку нам оголосила Росія. Політики намагаються не оцінювати ситуацію, як стан військової ескалації проти України. Шукають виправдання, що це поки що є інцидентом, який не вимагає включення оборонних, військових, збройних можливостей. У зв'язку з цим виникають два запитання. Влада не хоче бачити цієї війни? Чи не може відповісти Росії?

Думаю, обидва фактори працюють одночасно.

По-перше, влада не хоче війни, бо її кандидати борються за президентство.

По-друге, боїться починати дії, бо має психологічний синдром залежності ситуації, яка пов'язана з Майданом. Колишня опозиція виступала проти застосування сили, коли Янукович дав команду стріляти й пролилася кров. Уряд боїться, що відповідальність за кров буде перекладена на лідерів президентської гонки.

По-третє, уряд не має досвіду лідерських функцій. Через це не може діяти. Ці люди завжди були у другому ешелоні прийняття рішень. Ніхто з них не може показати волю і характер.

Четверта проблема - уряд досі не усвідомив відповідальності перед суспільством. Вони не мають мандату, оскільки суспільство їх не обирало. Отже діють, як політики, яких найняли на роботу. Бояться зробити помилку, яка може критично налаштувати проти себе не тільки громадян, але й Майдан.

Владі треба провести реальну, повноцінну антитерористичну операцію. У містах ввести військових і спецпідрозділи. Антитерористичним підрозділам надати усю необхідну матеріальну допомогу. Дати відповідні гарантії, щоб вони розуміли ціну своєї жертви для спасіння української незалежності. Далі - проводити патрулювання по всьому місту. Ввести важку бронетехніку. Оточити місця скупчення терористів. Відключити воду, газ, мобільний зв'язок. Треба унеможливити пересування військ Росії.

Терміново провести кадрові ротації уряду. Зробити висновки після Криму. Чесно сказати, що багато урядовців не справились з обов'язками. Змінити непрофесіоналів. Збільшити силовий блок.

По Україні не відбуваються багатомільйонні віче з протестом проти війни. Це свідчить про певну депресію, глибоку недовіру до влади.

Якщо Україна не буде чинити збройний опір, ніхто за неї воювати не буде.