Чи розстріляють наше відродження цього разу?

Завтра, точніше, вже сьогодні відбудеться виїзний російський цирк, який дехто іменує "референдумом" в Криму.

Сьогодні в соцмережах зайнявся тим, чим намагався не займатися ніколи, щоб не шкодити нервам. Ламав списи в дискусіях із зомбі, які засіли в спільнотах, присвячених сепаратизму.

Знаєте, вбиває навіть не та маячня і невігластво, яке читаєш. Ні. Вбиває розуміння того, що цього можна було уникнути. Розуміння того, що можна було проводити відповідну інформаційну політику, приділяти увагу вихованню нового покоління, стимулювати його формування.

Є молоді люди, при бесіді з якими розумієш, що наче не все ще втрачено, що вони не є дурними, інтелектуально недорозвиненими чи ментально надто відмінними. За досить короткий термін можна було зробити з них оплот українства в Криму, викувати з них сталевий стержень української політичної нації там. І це ще можна було б зробити найближчим часом, якби мати контроль над півостровом, інформаційний, територіальний. Це те, чим мала займатися держава на найвищому рівні.

Це ж стосується й інших регіонів. Це величезна трагедія. Лише за це, тих осіб, особин, не інакше, необхідно жорстоко покарати за те, що вони до цього призвели. Вони не мають права зараз виступати з трибуни із закликом про звільнення злочинців. Вони можуть виступати лише з лави підсудних. Підсудних за злочин проти української держави, злочин проти самої історії.

Я чимало говорив про аналогії з подіями сторічної давнини, коли молода Українська держава припинила своє існування у героїчній бійні, що обернулося мільйонами втрачених, страчених життів, розстріляним ренесансом України, зламом ментальності.

Ці аналогії безумовно є і вони дуже яскраві. Зараз ми теж опинилися перед загрозою знищення.

Знаєте, я не хочу, щоб ці аналогії продовжувалися. Не хочу повторення "червоного терору", який, як вже стало зрозуміло нас всіх чекає в разі окупації, депортацій, знищення інтелектуальної інтелігенції тощо. Не хочу, щоб мої ще ненароджені діти жили в кам'яному віці "совка" і ГУЛАГу, отримували 50 грамів хліба по картці.

Я вважаю, що краще вже ми зійдемося в кривавому герці з озвірілим, задурманеним від безкарності ворогом і будь що буде, ніж нас би трохи пізніше просто взяли голими руками. Краще вже такий кінець, і не гарантія для Кремля, що це буде для нас кінець. Українська земля дуже гарно горить під копитами окупантів, віддаючи запахом паленої гуми і гарячої української крові.

Ми багато пережили і попереду ще більше випробувань, тож мусимо пройти їх з гідністю.

Чи розстріляють наше відродження цього разу? Намагатимуться. Нам же потрібно його захистити.

Це не паніка, не нагнітання, не хвилинна слабкість, приправлена ноткою драматизму.

Просто думки перед неспокійним сном.

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Дмитро Ярош Командувач Української добровольчої армії
Віктор Лещинський Президент Національного експертно-будівельного альянсу України
Олег Романчук Публіцист
Володимир Ярославський Шеф і керуючий партнер ресторану "Lucky"
Ольга Айвазовська Голова громадянської мережі "Опора"