Яке "шило" в мішку ховає Путін?

Оскільки ввід військ в Крим здійснено за наказом Путіна, нібито, для захисту росіян, які там проживають, хотілося б запитати російського Президента, а чому його не турбує доля співвітчизників - громадян Росії? Питання далеко не риторичне, оскільки щорічно на підприємствах РФ гинуть і калічаться тисячі працівників, причому працездатного віку. За даними російської народної економічної газети "Экономика и Мы" у 2007р. на виробництві отримали травми понад 66 тис. 55 росіян, з них 2тис. 986 – смертельні. З того часу кількість потерпілих щорічно зростає. В цілому рівень виробничого травматизму в Росії в кілька разів вищий, ніж у західних країнах.

Невтішна статистики і з професійними захворюваннями. Та й чи може вона бути іншою, якщо третина робітників, в тому числі жінок, за свідченням російської преси, працює в шкідливих та важких умовах праці. Причинами багатьох нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань є зношення основних виробничих фондів. За даними дослідницьких центрів у РФ воно складає 60-65 відсотків. Чимала кількість устаткування, що сьогодні експлуатується російськими роботодавцями, не відповідає вимогам безпеки, існуючим в Росії стандартам.

Звичайно, аналогічні проблеми є і в Україні. Але ми ні з ким не воюємо. В нас донедавна була інша біда – тривале розкрадання колишньою владою коштів, які можна було витратити на впровадження нових технологій та створення здорових і безпечних умов праці.

Оскільки ввід військ у Крим обійшовся для казни РФ в копієчку (за підрахунками фахівців, понад 100 мільярдів доларів), то виникає цілком резонне запитання, чи не краще було вкласти ці кошти в охорону праці та в оновлення виробничого устаткування і, цим самим, зберегти життя і здоров'я тисячам своїх співвітчизників? Якщо, звичайно, керівництво Росії дійсно вболіває за долю росіян, а не займається окозамилюванням.

Ну, а щодо, кримчан, то тут окрім виробничих та чисто побутових факторів, їхньому життю ніщо не загрожує. Свідченням цього є те, що з початку відомих в Україні подій, з них ніхто не загинув. Це-по перше.

По-друге. Оскільки Кремль через ЗМІ поширює інформацію про, так званих, бандерівців, які, нібито, можуть приїхати в Крим та створити загрозу для життя та здоров'я росіян, то мушу Вам повідомити, що ця загроза не більша, ніж та, яка може надходити від російських козаків. Причому, в тому числі і для Президента Росії особисто. У всякому випадку, надійністю козаки, і, в першу чергу, донські, ніколи не вирізнялися. Це дуже добре проглядається із змісту роману "Тихий Дон" М.Шолохова. І не тільки з нього.

Про це також свідчать історичні події, які відбувалися дещо пізніше, ніж ті, що описані в романі, а саме, під час Великої вітчизняної війни. Справа в тому, що велика частина формувань з числа донських, кубанських, терських, уральських козаків перебувала на службі Вермахту, поліції та СС, а відтак, громила своїх співвітчизників та громадян інших країн, де тільки могла.

Козак Донського полку вермахта, Крим, 1943р.

Справочник военного коллаборационизма казачества во 2-й мировой войне."Казачьи войска 3-го рейха" Справочник В.П. Махно – г. Севастополь: Издательство "Просвіта" 2012 г.

Знаковим є той факт, що буквально через місяць після створення у вересні 1942р. молодіжної організації "Молода гвардія" у Краснодоні відбувся козачий парад, на якому донські козаки продемонстрували свою вірність гітлерівському командуванню та німецькій адміністрації. Так, після урочистих виступів і молитви за здоров'я козаків і швидку перемогу німецької армії було зачитано привітального листа Адольфу Гітлеру. Ось його фрагмент:

"Мы, Донские казаки, остатки уцелевших от жидовско-сталинского жестокого террора своих соотечественников, шлем Вам, великому полководцу, гениальному Государственному деятелю, строителю Новой Европы, Освободителю и другу Донского казачества, свой горячий Донской казачий привет!Смерть Сталину и его опричникам! Хайль Гитлер! Да здравствует Гитлер! Да здравствует наш организатор и полководец казак-генерал Петр Краснов! За окончательную победу над нашим общим врагом!За Тихий Дон и донских казаков! За германскую и союзные Армии! За вождя Новой Европы Адольфа Гитлера — наше могучее, сердечное казачье "ура!".

На фото, що подано нижче – німецькі офіцери та російські козаки: позують та обговорюють подальший план дій.

До речі, російські козаки в ІІІ Рейху вважалися не слав'янами, а потомками ост-остов. Що це за такий вид раси мало кому відомо. Зате достеменно відомо, що під час війни козаки мали свій уряд – Головне Управління Козачих Військ, яке забезпечувало формування не тільки військових частин, СС, поліції, вермахту, а й Абвера. Беззмінним начальником військової структури був генерал кавалерії (генерал-лейтенант Вермахту) П.Краснов. 30 березня 1944р. ГУКВ було переведено в Головне управління СС.

Російські козаки несли охоронну службу на території СРСР - воювали з партизанами, з регулярними частинами Червоної армії в битві за Кавказ, боролися з югославськими і італійськими патріотами, разом з частинами СС придушували повстання у Варшаві, приймали участь в будівництві Атлантичного вала і стримували наступ англійських і американських військ літом і восени 1944р.

Примітно, що до кінця 1945р., коли частини Червоної армії вже вели бої в передмістях Берліна і до кінця війни залишалося буквально кілька днів, на підконтрольній Німеччині території (Хорватії, Австрії, Північній Італії) продовжували діяти бойові козачі формування, а саме: козачий кавалерійський корпус генерала Гельмута фон Панвіца, козачий полк генерала Зборовського в складі Російського охоронного корпусу; козачий резерв генерала А.Шкуро; козачий стан похідного атамана Т. Доматова та деякі інші козачі частини Вермахту. Загальна чисельність козачих формувань на той час складала від 40 до 50 тисяч.

Козачі формування зіграли значну роль в історії колабораціонізму в роки Другої світової війни. Це тим більш прикро, бо в Москві, біля храму Всіх Святих споруджено меморіальну плиту П.Краснову та іншим козацьким

генералам, отаманам та воякам 15-го козацького кавалерійського корпусу Військ СС, які вірою і правдою служили гітлерівській Германії. Напис на цій плиті гласить: "Козакам, павшим за веру и отечество".

А ось висловлювання німецького прислужника – козацького отамана П.Краснова:

"Здравствуй, фюрер, в Великой Германии, а мы казаки на Тихом Дону. Казаки! Помните, вы не русские, вы казаки, самостоятельный народ. Русские враждебны Вам.Москва всегда была врагом казаков, давила их и эксплуатировала. Теперь настал час, когда мы, казаки, можем создать свою независимую от Москвы жизнь.Русских необходимо запереть в рамки старого Московского княжества, откуда началось продвижение московского империализма. Да поможет Господь немецкому оружию и Гитлеру!".

А ось пам'ятник автору цих слів у Ростовські області.

Радянська пропаганда тривалий час приховувала правду про колабораціонізм російських козаків під час великої вітчизняної війни. Теж саме продовжує робити правонаступниця СРСР – Росія. Більше того, вона, як бачимо, возвеличує своїх козаків. І все це задля того, аби приховати покриту ганьбою історичну сторінку Росії. Проте, як мовиться, шила в мішку не сховаєш.

А тепер дозвольте Вас запитати: оскільки Степан Бандера прагнув створення самостійної України, а козаки – створення окремої Козацької республіки, то кого слід зараз більше остерігатися: так званих бандерівців, чи російських козаків? Особливо, якщо врахувати, що Україна, як самостійна, держава відбулася, а окремої Козацької республіки, створення якої вони так добивалися, як не було, так і нема.

До речі, у Міжнародному військовому трибуналі, який відбувся після війни у Нюрнбергзі, козачі частини, що були на службі у Гітлера, було визнано такими, що вчинили злочини проти людства, а ось ОУН – УПА - ні! Невже керівництву Росії це ні про що не говорить?

Звичайно, автор матеріалу не ідеалізує поведінку українських націоналістів, але той факт, що російські козаки під час війни зрадили свій народ і перекинулися до німців, є безспірним!

Схаменіться, господін Путін! І не наводьте, як кажуть у Росії: тень на плетень. Нам українцям зрозуміло, задля чого Ви ввели свої війська в Крим. Схаменіться, поки не пізно і припиніть агресію, поки не пролилася кров. В противному випадку історія Вам цього не простить. І українці – теж.

І ще. Зараз російські козаки разом з Вашими вояками намагаються роззброїти наших військових, які несуть службу у Криму. Натомість нишпорять навколо казарм, намагаючись знайти дірку в огорожі, тощо. Ви не боїтесь, що за певних обставин ці "лампасники" можуть приєднатися до незадоволених Вашим правлінням (а таких в Росії, як ми знаємо, ой, як багато). І тоді ці козаки шукатимуть дірку у Кремлі, аби добратися до Вас.

Василь Сопільняк,

журналіст