Проблема № 5. Домашні завдання?...
Коли я була ученицею, дуже не любила домашніх завдань і не розуміла - навіщо??? Я сиджу у школі, вчуся, як можу, прийшла додому - і знову те саме?!
Потім думала так: для чого взагалі здалися учителі? На уроці я уже не слухала (заглиблювалася у себе, або розмовляла із подружкою), і тому вчитися доводилося вдома. Я зовсім не чула на уроках вчителів!!! Ну, чути чула, де дінешся. Але - я не звертала на їх слова уваги. Я думала так: учителі потрібні для контролю того, що я вивчила.
Пройшли роки, я - мама. Свою дитину від 2 класу зовсім не контролювала (на рахунок виконання домашніх завдань) - хочеш, то роби, ні - не треба. АЛЕ: на уроках мусиш слухати вчителя, усе, що він каже, запам*ятовувати.
Тобто: у школі, на уроках, працюй, удома - маєш волю займатися тим, чим вважаєш за потрібне.
Я - учителька.
Ну що хочте кажіть, але - основне батьківське питання, що заміняю 90% виховання (заспокоєння сумління): "Ти зробив домашнє завдання?!"
І діти, щоб заспокоїти батьків і відвернути "праведний гнів" - сідають за те домашнє: згорбившись за столом, слухають музику, колупаються у носі, ловлять гав і тп
Насправді виконують те прокляте домашнє завдання десь 5% від усього часу, затраченого на бозна-що. І то - в основному виконують письмові вправи, автоматично списують усе, не замислюючись над тим, що пишуть.
Насправді - для чого даються домашні завдання?
1) щоб дитина УСВІДОМЛЕНО пригадала, що вона вчила у школі
2) практично повторила і виявила прогалини
3) вивчила, що недовчила
Але: так не є! Ну, десь одна сота дітей так і роблять, усі інші - убивають час, але ж його не повернути!!!!
Ще - деякі батьки покупляли дітям готові домашні завдання, аби ті "краще вчилися".
І це бул останньою краплею. Я оголосила:
- домашні можете робити або ні, я їх перевіряти й оцінювати не буду, тільки класну роботу!
- Як?...
- У школі треба вчитися, тут вам даний час на те, щоб вчитися! Ви слухаєте, запитуєте, відповідаєте, пишете. Наступного дня - повторюємо, вчимо нове, практикуємо. А вдома - відпочиваєте, читаєте книги, допомагаєте батькам.
Таким чином - школа для навчання, все, що поза школою - не для школи.
Діти на уроках стали уважніші.
Бо ж - уявіть, коли у дитини 7 уроків щодня, і вона сумлінна, то їй і вдома треба виконати 7 домашніх завдань, а це стільки часу!
У мене був учень Сірожка, що дуже хотів мати гарні оцінки. Специфіка мого предмету така, що головним в оцінювання є грамотне письмо. От виконав письмове завдання без помилок - маєш високий бал. Бо ж, по суті, усі екзамени, перевірки зводяться до того, що учень пише текст (твір чи диктант) - має оцінку. Тому я оцінюю усі роботи, виконані у зошиті - і оцінка за них у пріоритеті. Так от, Сірожка вигадав таке: на уроках він писав абияк, а вдома усе начисто переписував, здава зошит і мав високий бал. Потім - ще й так: на уроці нічого не робив, не писав, не слухав, просто записував, які вправи треба було робити в класі і вдома, сідав удома й робив їх, а тоді приходив на урок - і здавав.
Ну, наче й не погано? Але!!! Сірожка не давав учитися усьому класові. Він зачіпав дітей, говорив, дражнився із когось (бо ж нудно!), а коли я робила зауваження, казав:
- А що мені робити? Я вдома все зроблю!
Я знайшла такий вихід: не перевіряла тих робіт, що Сірожка робив удома, принципово. І він мусив переходити на "класне шкільне навчання". Я вчинила гуманно, по відношенню до уоднокласників, до себе й до Сірожки. Бо ж уявіть, яка нагрузка на дитину - у школі він мусить бути, але час витрачає пусто-порожньо, а вдома - робить те, що мав би робити в школі. Та й - така "перекрутка" спотворювала принцип усвідомлення реальності. В житті не так! Усе має свій час...
"Школа без домашніх завдань" - на такий принцип роботи я переходжу поступово. Спочатку я просто не оцінювала письмові домашні завдання, тепер - вони не обов*язкові.
Я кажу дітям: - Мені не важливо, чи виконаєте ви домашнє завдання, виконуєте його для себе, якщо відчуваєте в цьому потребу.
Твори і перекази теж пишемо на уроці, це чесно.
Тож домашнє завдання у моїй практиці - це доробити те, що учні не встигли виконати на уроці (дописати якусь вправу), повторити правила (хоча на наступному уроці ми ж їх повторятимемо, а щоб знати, треба працювати на уроці - слухати, мислити, усвідомлювати, практикувати).
Я не права?
