Таки повішався...

Є у нас у селі жіночка - спокійна, мила, симпатична. Але чоловік у неї - на років 15 старший, та не те є проблемою - просто, він - п*яниця, ледач і маніпулятор, останнім часом - із садистським нахилом. Так от, на самий Новий рік він ... повішався! Випадково...

- Як так сталося? - питаємо у жінки.

- Та... - зітхнула вона. - Женя кожного Нового року влаштовував мені показові нервотрьопки: палив посеред зали багаття із ... брудної білизни, викидав , на його думку, надто закіптюженого чайника із окропом просто через вікно (розбивши шибку) надвір, обливався увесь горілкою і погрожував, що підпалиться, брав ножиці і "виколював собі очі", пив бензин із каністри і уксус, аби я потім його жаліла. А це... А це почав мені псувати нерви від обіду, усе йому було не так. Ви знаєте, я давно мучуся із ним, звикла, така моя доля. Тож коли взяв мого шарфа і став погрожувати, що повішається на карнизі, я розплакалася і вийшла надвір. Стою, дивлюся у небо й плачу. А тоді стала молитися: "Ну чого, Боже, у всіх людей свято, радіють, п*ють шампанське, розмовляють, а я мушу терпіти. Боже! Не дай зійти з розуму!" Так простояла я надворі аж до півночі, дивилася, як пускають салюти, чула радісні вигуки сусідів. Не хотіла я цей Новий рік собі паскудити, бо як кажуть: як зустрінеш, так і пройде. А ті роки у мене... Ех, не дай бог нікому. Так от, увійшла я до хати, тихо. Ну. думаю, спить. Зайшла до зали, а тут раптом як загримить! Упав карниз, відірвався, бо висів "на чесному слові". І - чоловік, упав разом із карнизом, лежить і не ворушиться. Я ж думаю - придурюється. "Та щоб ти здох, проклятий!" - крикнула я і пішла спати.

А рано проснулася, в хаті тихо, зайшла до зали - аж чоловік лежить, із шарфом на шиї, зверху - карниз, ну, так як упав звечора, так і лежав! Я й завмерла, вже зрозуміла, що він переборщив із жартами. Думав мене налякати, думав, що карниз не втримає, аж он як воно вийшло.Повішався випадково...