Я вирішив оприлюднити свої роздуми про те чи варто опозиції все ж визначитися із єдиним кандидатом на вибори Президента, чи все ж йти трьома колонами.

І той і той варіант має право на життя,тому варто розглянути заради об`активного висновку переваги та недоліки кожного з них.

Отже припускаємо, що опозиція вирішила висунути єдиного кандидата. Такий розвиток подій має ряд переваг:

1. Це відповідатиме Західним стандартам, де традиційно опозиційні політики висувають єдиного кандидата на противагу провладному.
2. Можливість перемоги єдиного опозиційного кандидата вже в першому турі, що дасть пропагандистський ефект як всередині, так і знову ж таки серед західних партнерів нашої опозиції.
3. Наявність єдиного штабу унеможливить використання "чорного піару" між самими опозиціонерами один проти одного та забезпечить концентрацію сил проти кандидата від влади – Януковича.
4. Популяризація самого кандидата та його програми серед виборців задовго до початку кампанії, що неможливо зробити у таких масштабах за коротку кампанію між двома турами президентських виборів.
5. Створення видимості об`єднання усіх сил опозиції проти єдиного зла – діючого Президента Януковича.
6. Позитивний досвід такого об`єднання у 2004 р., коли національно-демократичній опозиції єдиний раз в історії України вдалося прийти до влади.

Але при такому розвиткові подій будуть наявні такі негативні моменти:

1. Немає чітко виробленого механізму висунення такого кандидата серед трьох опозиційних лідерів.
2. Влада отримає задовго до початку виборчої кампанії "ціль" для відповідної піар-обробки.
3. Неможливість укладання спільної програми серед занадто різношерстої опозиції (на другий тур схема простіша – свій-чужий).
4. Можливість зняття єдиного кандидата через суд уже з першого туру.

Тепер я пропоную розглянути аналогічні моменти при висуненні усіх трьох кандидатів в першому турі. Отже переваги такого рішення:

1. Відсутність чітко вираженого лідера розсіє  між ними трьома можливу протидію владних політтехнологів.
2. Легітимізація авторитету "опозиціонера-переможця" в очах його противників серед прихильників опозиції, оскільки сам народ виведе його в другий тур.
3. Теоретична можливість вибиття Януковича з перегонів вже у першому турі, адже є відоме прислів`я, що перемагає той хто ставить перед собою максимальні завдання.
4. Більша кількість опозиційних спостерігачів та членів комісій на виборах, що ускладнить фальсифікації.

Серед можливих негативів такого рішення  найбільш очевидними є:

1. Можливість влади маніпулювати розбіжностями між кандидатами, що дозволить "гасити" всіх одночасно.
2. Можливість виведення в 2 тур технічного кандидата від влади разом із Януковичем, оскільки рейтинги окремих опозиційних кандидатів є доволі низькими.
3. Висока ймовірність перемоги Януковича в першому турі навіть без фальсифікацій, що знову ж таки додасть йому легітимності в очах Заходу.

Отже такими є перспективи політичного розвитку України напередодні виборів.  Зараз ми бачимо, що влада робить усе можливе аби Майдан не сприяв збільшенню рейтингів опозиціонерів. Тому для перемоги опозиції ще прийдеться досить тяжко працювати. Очевидною перевагою в єдиному кандидаті, є роль заходу в житті нашої держави, детальніше про це вже йшлося вище. Найбільшою завадою такому розвиткові подій, на мою думку є неможливість легітимізації єдиного кандидата від опозиції в очах прихильників двох інших лідерів. Як пояснити, скажімо виборцям Яценюка і Тягнибока, чому саме Кличко має бути єдиним кандидатом і чому вони за нього повинні голосувати вже у першому турі.

Особисто я, проаналізувавши все сказане вище вважаю, що опозиції все-таки варто висунути трьох опозиційних лідерів в першому турі, тобто дозволити народові самому вибрати хто достойний протистояти Януковичу в очній дуелі, яка відбудеться в 2 турі виборів Президента нашої держави.