Третя сторона монети

Піднесення, розчарування і запитання…

"Якщо ми програємо – кінець Україні. Нас перетворять на паханат!"

Давно в Україні не було такого гуртування людей, як зараз. В Київ на Майдан з`їхались з усіх усюд, щоб захистити "європейський вибір України". Тут і опозиція, і студенти, і громадські організації, і просто люди, які побачили, що відступати більше нема куди, а терпіти корупцію та відверте нахабство влади намає сил. Люди із неймовірним завзяттям допомагають один одному: дають нічліг, приносять гроші, продукти і теплі речі, працюють волонтерами, охороною, репортерами, готують та роздають їжу, танцюють і співають, посміхаються та плачуть від радості, що нарешті настав час змін на краще.

Студенти, священики, підприємці, фермери, науковці, музиканти, ветерани, - вважають за діло честі, діло совісті – не мовчати, не сидіти вдома, а вийти та цим висловити свою думку щодо подій в країні. Я також був на Майдані одну ніч і два вечора, до і після першого розгону беркута. І на цьому в мене почали виникати питання, доволі неприємні для багатьох. Окрім питань, виникло розчарування, по-перше, емоційними виступами та риторикою "лідерів нації", по-друге, тим, що люди почали перетворюватись на натовп….

"Разом і до кінця", "Слава нації – смерть ворогам"… і так далі. Юрба людей, які до втрати голосу скандують це або інше, мене, чесно, розчарувала. Людина відрізняється здатністю мислити, аналізувати і усвідомлювати себе та світ навколо. Щось тут не так, якщо освічені, розумні особистості, які прагнуть кращого, перетворюються на натовп, яким управляють. Вміло керувати масою людей – це також мистецтво. При цьому багатотисячний мітинг, а також всі, хто його підтримує через інтернет та відслідковує новини – зливаються в один великий "інструмент", тільки не музичний. Його можна було би назвати інструментом з людських душ. Тільки цей інструмент доволі тонкий – душа кожного з нас – окремий світ. Але за допомогою емоцій, вірно підібраних, вчасно та вміло поданих, на ньому грати цілком реально. От спробуйте якось перевірити це та зберігати СВОЇ ДУМКИ, НЕ ПІДСПІВУВАТИ, НЕ ПІДТАНЦЬОВУВАТИ, НЕ ПОВТОРЮВАТИ ЗА ІНШИМИ ПІД ЧАС МАСОВОГО ЗАХОДУ) Також спробуйте, для експерименту, забути все, що ви почули через ЗМІ, побачили в інтернеті чи взнали з чиєїсь розповіді. Що лишиться?

А тепер трохи питань:

Як пояснити те, що в ніч з 24 на 25 листопада (коли ще було 2 майдани), з автомашини "опозиційного" майдану на Європейській площі ведуча закликала людей НЕ ЙТИ НА Майдан Незалежності, де люди стояли без партійних прапорів?

Чого ви прагнете добитись, заради чого вийшли на Майдан?

Чи був би досі Майдан, якби з 29 на 30 листопада його жорстоко не розігнав беркут?

Чи хоча б третина людей, які протестують проти не підписання угоди про асоціацію з ЄС, читали текст угоди? Що насправді дає Україні та українцям підписання тієї угоди?

А чи це дійсно наша (ваша/твоя/моя) думка, що Україні без ЄС прийде кінець. Ви самі це придумали?

Всі зараз кажуть про "демократію" як основну "європейську" цінність. А чи демократично в такому разі, щоб Україна входила в той чи інший союз (чи асоціацію) без волевиявлення народу, тобто – референдуму?

Що, окрім гасел та заяв, пропонують вожді революції, або ж "лідери нації" , як їх називають зі сцени Майдану? Де стратегічний план розвитку економіки, культури, сільського господарства, соціальної сфери та країни в цілому? "Ми хочемо в Європу" або "зека геть" - це не план дій!

Якщо Україна все-таки попаде до ЄС, хай як асоційований член, тільки тоді можна буде побачити реальні наслідки цього кроку. Тоді ми зможемо взнати, чи вірний був "крок назад" президента, який не підписав угоду у Вільнюсі. І за це відповідатиме вже не він, не уряд і не Верховна Рада, а ВСІ ТІ, ХТО НА ЦЬОМУ НАПОЛЯГАВ, ХТО ЗА ЦЕ СТОЯВ НА МАЙДАНАХ ТА ХТО ВИМАГАВ ВІД УРЯДУ ПІДПИСАТИ УГОДУ.

Як на мене, зараз в Україні іде підміна понять. Під поняттям "європейська інтеграція" нам вказують єдиний вірний шлях розвитку України в бік гідного, комфортного, "демократичного" життя. Росію та її Митний союз одні малюють лише чорними кольорами, а інші туди стрімко прагнуть потрапити. Але почекайте! Чому ціла Україна має жити за правилами ЄС або Росії? Що в нас немає своєї голови на плечах, рук та ніг. Це що, країна-інвалід, що нашу економіку мають постійно поповнювати папірцями "донорів", а взамін диктують нам умови життя?

Ті, хто не піддається на емоційні заклики ЗМІ та загальній думці юрби, розуміють, що зараз іде війна за Україну. Але люди плутають її з війною між "добром" і "злом", які уособлюються тією чи іншою стороною конфлікту. Або кажуть: треба вибирати менше зло. На жаль, в цій війні дуже багато українців стоять на барикадах один проти одного, і, в той же час проти того "гідного" майбутнього своєї країни, за яке вони ратують. При цьому свято вірячи в доленосну роль кожного. І, так, ця роль доленосна, але лише час зможе показати до якої саме долі це призведе...

Хтось захотів вирішити свої глобальні проблеми нашими руками, щоб потім не виникало запитань та не було на кого звалити провину. Окрім нас. Так, треба змінюватись, але скільки разів нашому народу вже обіцяли світле майбутнє? І скільки разів воно наставало? Так, треба прагнути гідного життя, треба його робити тут і зараз, не зважаючи на Європу і Росію, кожен на своєму місці. Сортувати сміття, навчати дітей, берегти землю, на якій живеш, не обдурювати (себе та інших), жити по совісті, та не надіятись на те, що якийсь дядько прийде та за нас на нашій землі зробить для нас гідне життя. Як би там не було, але в монети завжди є третя сторона. І комусь дуже вигідно , щоб люди про це забули.

P.S. Ні в якому разі не хотів образити тих, хто вірить. Та не претендую на істинність. Багато хто з друзів та людей, яких поважаю, зараз на Майдані. Нехай переможе здоровий глузд та мир! Зрештою, все буде добре.