Дякуємо, Міша! Або театр в Парижі.

Багато хто розчарувався та засмутився після розгрому української збірної футболістами Франції. Все ж таки, після домашніх 2:0 ми вірили в перемогу та прохід України до фінальної частини чемпіонату "світу". Але французи, разом із суддею, видали неперевершений матч та схилили шальки терезів Фортуни на свою користь. Люди, звичайно, кажуть різне: "вони сильніші за класом", "наші розслабились", "шалена підтримка трибун"… Але то усьо... дрібниці, малята, як казав один класик казкового жанру.

Життя продовжується далі, і дедалі цікавіше стає грати у футбол, аніж його дивитись. Може це й на краще. Бо все частіше матчі нагадують театральні вистави, вміло зрежисовані за спланованим заздалегідь сценарієм та визначеним наперед результатом. Так, є витонченість пасу, бездоганна техніка, відчуття гри, краса ударів та боротьба за трофей. Але відколи головну роль у грі стали відігравати гроші, вся зовнішня краса почала тьмяніти за меркантильною сутністю. Через прихильність судді до тієї чи іншої команди тапер важко зрозуміти, хто дійсно сильніший та більш достойний. І якщо на професійному клубному рівні давно зрозуміло, що спорт перетворився на індустрію, на бізнес, на шоу для тисяч та мільйонів, то на рівні збірних такого не мало би бути. Але, на жаль, є. І це було видно неозброєним оком у матчі Україна-Франція. Розмови з арбітром – та всі з ним розмовляють, нерівний підхід до рівноцінних ударів ззаду по ногах, не кажучи про гол з офсайду, який, зрештою, можна списати на випадкову помилку суддів…

Франція досягла потрібного результату, рахунок 3:0 її цілковито влаштував. Легендарна "Марсельєза", фурор на власному стадіоні, реабілітація за програний матч у Києві, відверта емоційна радість Дешама та, напевно, тихе, непоказове задоволення Міші Платіні. Ну що ж, щасливої дороги до Бразилії!..

А нашим не варто розчаровуватись. Вони вміють та мають бажання грати, вони грають. На сьогодні мають мудрого та досвідченого тренера, в якому одразу впізнається порядна людина та обдарований фахівець. І добре, якщо займаються своєю справою щиро, від душі та професійно. Те, що поступились – це ще не поразка, це – життя. Якщо є люди, які грають чесно, вони заслуговують на повагу, не зважаючи на результат. Все одно час розставить все на місця, і рахунок на табло, зрештою, не буде мати ніякого значення.