До Росії ближче

Хоч і новоспечена Євромайданська революція почалася на річницю славнозвісної Помаранчевої революції, а тієї ейфорії, що була в моєму серці 9 років тому, немає.

Мені навіть сумно. Навіщо цей майдан, ці гасла і це марнування часу?

Але якщо люди там стоять, значить їм це потрібно.

Комусь треба попіаритися перед президентськими виборами.

Комусь хочеться "випустити пару", викрикуючи революційні гасла.

Комусь хочеться реалізовувати таким чином свій патріотизм.

Комусь хочеться відчути, що від його участі справді щось залежить.

Комусь хочеться весело потусуватися в центрі Києва...

Але до чого тут Європейський Союз? Що буде, якщо ми з дуру туди приєднаємося?

Чи не буде "наш брат", їдучи територієї Шенгену, викидати недопалок через вікно автівки? Чи не будуть українки вбиратися яскраво та взувати високі підбори, немов європейські повії, та відбиватимуть чоловіків у німкень та польок? Чи будуть наші співвітчизники, яких рине через відкриті кордони на Захід тьма-тьмуща, поводитися там... як бидло?

Чи будуть українці сортувати сміття у десяток відер вдома, як це роблять німці? У нас же навіть сміттєпереробних заводів практично немає, за винятком поодинокої переробки макулатури, скла та пластику. І хто врешті прибере наші стихійні сміттєзвалища?

А чи будуть наші люди, вигулюючи песика, прибирати за ним лайно в пакетик?

А чи готові бути привітнішими та стриманішими? Чи готові переймати європейський стиль життя, в тому числі полікувати свої неврози?

Може, я песиміст, але не вірю, що на всі ці питання наше дикунське агресивне суспільство скаже тверде "так". То навіщо так гнатися у ЄС?

У Союзі своїх проблем вистачає, а нам би ще зі своїми розібратися.

Якщо вже конче "припекло" кудись приєднуватися, то Росія зі своїми порядками таки ближча. На жаль....