Освіжитєльство

Моя троюрідна бабця не визнає поняття "ремонт". Підозрюю, воно її лякає. Натомість бабця регулярно фарбує балкон і санвузол синьою фарбою з однієї банки — там, де сягає рука і бачить око. Називає це "освєжить". Фарба відстає, змішується з брудом, та й загалом не дуже-то "освіжає", але на ремонт бабця принципово не погоджується.

Місяць тому я переїхала на іншу квартиру. Поруч — гуртожиток, із якого сиплеться цегла й штукатурка, похилений на один бік і всіляко натякає на те, що його б уже час знести. Місяць тому сусіди казали, що гуртожиток начебто й планують знести й побудувати на його місці новий будинок. Це було місяць тому, а два тижні тому одну зі стін гуртожитку раптово почали "освіжати": заліпили спеціальною сіткою для укріплення, заштукатурили й покрили зверху чимось білим. Стіна тепер біленька й чистенька, з першого погляду й не подумати, що менш як двадцять днів тому вона трималася на чесному слові. Лишилося "освіжити" ще чотири стіни.

Будинок, у якому я тепер живу, як і той, у якому живе моя троюрідна бабця, по ідеї не підлягає "освіжатєльству". Це — хрущовки, т. зв. тимчасове житло, зведене сяк-так на короткий проміжок часу, планувалося — поки не зведуть нових будинків, міцних, містких і просторих. Але, підозрюю, десь там, нагорі, теж не визнають окремих понять. Крім, звичайно ж, освіжитєльства.