Час виникнення українського козацтва

З'ясування витоків козацтва та історія його появи є досить важливою темою для багатьох істориків і вчених України. Слово "козак" походить з тюркських мов і означає вільна, озброєна людина. Про те, що козацькі ватаги гуляли в Криму вже в ХІІІ столітті, говориться в замітках грецького автора Синаксара 1308 року (Сугдея) опублікованих у середині ХІХ ст. В них говориться: „Того ж дня сконав раб божий Алмалчу, Самоків син, леле, молода людина, що його закололи козаки". Перші згадки про козаків, як мобільну воєнізовану та войовничо налаштовану людність у південних степах, з'являються вже в 60-70-х роках XV ст. Про них повідомляє польський історик Ян Длугош: „У 1469 р. велике татарське військо, набране з утікачів, розбійників, вигнанців, яких звуть вони своєю мовою козаками, під проводом хана Маняка, напало на землі Польської Корони" . В цей час зустрічаються також згадки про татарських козаків, які несли конвойну службу в Кафі та займалися пограбуванням і розбоєм у причорноморських степах. Татарські козаки згадуються і в Статуті Генуезьких колоній 1499 року. Польський хроніст М. Бєльський також писав, що в XIV ст. на східних кордонах Польщі існувала людність, за своїм життєвим укладом близька до козаків. У 1489 р. козаки були провідниками війська королевича Яна Ольбрахта, який переслідував татар, що вдерлися на Поділля. Це повідомлення М. Бєльського можна було б вважати першою писемною згадкою про українських козаків, бо вони добре орієнтуються на Поділлі. Говорячи про похід хмільницького старости Предслава Лянцкоронського на Бєлгород-Дністровський (Аккерман) із загоном козаків, М. Бєльський вказує, що "лише з цього часу з'явились у нас козаки". Можливо, цю неузгодженість можна пояснити тим, що в першому випадку мова, очевидно, йшла про козаків як про вільних людей, а в другому – про козаків на службі у польської корони. Питання про час появи українського козацтва набуло значення наукової проблеми в українській історіографії першої половини ХІХ ст., зокрема в перших загальних працях з історії України. Д.М.Бантиш-Каменський в роботі "Історія Малої Росії" про походження українського козацтва писав: "Початок козаків, які жили за дніпровими порогами, приховується в невідомості. Всі розшуки вчених про їх походження засновані на одних здогадках. Вони ніколи не складали окремого народу; подібно римлянам зобов'язані своїм існуванням війні. Не можна достовірно визначити час їх появи в цих місцях, але це сталося не раніше XV століття. Проблему виникнення українського козацтва розглядав інший провідний український історик першої половини ХІХ ст. Микола Андрійович Маркевич у грунтовній праці "Історія Малоросії".На думку М.А. Маркевича, запорозьке козацтво поставало якщо не три, то не менше двох разів. В перший раз – після завоювання південної Русі монголами, коли ватаги безпритульних скитальців, які віддалилися з попелищ своєї рідної землі, оселилися на дніпрових островах. Існує й така точка зору, висловлена відомим українським етнографом ХІХ ст. Петром Єфименком, що українські козаки з'явилися на ціле століття пізніше російських. Спочатку козаки стали відомі на Волзі, Дону та у Рязані в 1444 році. Але за розбій у князівствах Курському та Мещерському, нібито, вони були вигнані звідти ще на початку XVI ст. й пішли на Запорожжя, де на островах вони могли знайти залишки чорних клобуків, половців та інших, зійшлися з ними і утворили дніпровське козацтво . Про українських козаків також повідомляє кримський хан Менглі-Гірей в ярлику великому князю Московському Івану ІІІ. В ньому вказується, що в 1493 році ханського посла, що повертався з Волощини до Криму, біля Дніпрового перевозу "...из Черкасского городка козаки потоптали, все поломали, пеша оставили" . У пам'ятках української мови термін "козак" засвідчується у 1499 році. Так, в "Актах, які відносяться до історії Західної Росії", говориться: "Котрыи козаки в верху Днепра... рыбы привозят... тогда мает осмыник воеводин то осмотрети й обмытити" . Простежується вживання в Україні терміну "козак" і стосовно представників кримсько-татарських та ногайських козацьких ватаг (1551 р.): "Козаки Белгородскіе двадцать и чотыри чоловеки хочуть до земли Московское ити… То есть имена тых козаков: Ясе-ходжа, Бокайчик, Карача-акгай" . Стосовно питання про час виникнення запорозького війська також досі немає одностайної думки, як і про те, які козаки з'явилися першими – городові чи січові. П. Єфименко вважав, що спочатку були тільки городові козаки, які жили в межах Київської землі. Ці козаки знаходились під головним управлінням київського воєводи та українських старост: київського, черкаського і канівського. В XV і XVI століттях вони вже виходять щорічно на південь для лову риби та звіра, час від часу з'являються там для нападу на татар, але завжди восени повертаються додому. Згодом частина городових козаків без наказу й відома короля та українських старост віддалилася з України на пониззя Дніпра і почала нападати на підданих турецького султана та кримського хана. У 1568 році литовський великий князь Сигізмунд-Август звертається до низових козаків з універсалом, яким наказує їм повернутися до замків та міст. Виникнення українського козацтва - це історично-об'єктивний процес. Спричинили до цього: ? наявність величезного масиву вільних земель степової зони (Дикого Поля), з багатими природними ресурсами, що потребувало заселення і господарського освоєння; ? погіршення становища українського народу, що обумовлювало втечі селян і міської бідноти на окраїни Польсько-Литовської держави в пошуках кращої долі. Також туди їхали авантюристи, злодії , шукачі пригод та ін; ? умови існування, оскільки постійною була загроза нападів татар, обумовлювали потребу до появи у козацтва військової організації. З наведених вище повідомлень та думок дослідників можна зробити такі висновки. По-перше, українське козацтво вже з середини XV ст. займало певний територіальний ареал, а саме – правобережні порубіжні території і, насамперед, Середнє Подніпров'я. По-друге, українські козаки виступають у різних іпостасях – степових промисловців, свавільних здобичників, членів дружини прикордонного старости. По-третє, поруч з українським християнським козацтвом існує козацтво татарське. По-четверте, початково козацтво формувалося з вільного люду, не визнаючи над собою жодної влади, а вже після організаційного реформування у XVI ст. виділяється козацтво городове, яке пізніше стає реєстровим, і низове – запорозьке.