На дієті

На тиждень вирішила відмовитися від Фейсбука. Надихнула книжка "Наша маленька ПНР" - де сучасна польська родина на півроку "повернулася" у 1981-й. На картопельці зі смальцем герой набрав 12 кг, півроку без мобілок і ненужних новин з інтернету дали позитивний ефект на нерви. Попри всі плюси фейсбука для журналіста, мінуси стали переважати. "Та я для роботи," - виправдовуюсь і щоп'ятьхвилин рука тягнеться. Згадала розмову з хлопцями зі шведської Партії піратів і особливо фразу "Ми думаємо, що фейсбук - продукт, який ми використовуємо. Але скоріше це ми - продукт, який використовує фейсбук". Занадто багато стала виробляти змісту для цієї соцмережі. Тож - щоб перевірити чи відбулися незворотні зміни - оголошую тижневу фейсбук-дієту.

За тиждень ламало постійно. Почувалася, наче у селі на засланні. Перший день - ейфорія від корисної спрямованості часу. Вдома запекла м'ясо і смачнюче овочеве рагу. Тішить, коли помічаю знайомий інтерфейс з літерою F на компі поруч. Здається, шось відбувається без тебе. Цікавих людей шукаєш в ґуґлі.

Друга доба: Кинути фб як кинути курити - набираєш зайві кг. Цукерочки, коржики - частіше.

Третя доба: жж раптом такий цікавий. На кухні тепер нічого не пригорає. На Гогольфест пішла сама, бо не було куди написати хто ще йде.

Четвертий день - Попросила колегу зайти у мій акаунт і витягнути статтю з повідомлення - бо автор трубку не бере, на мило так і не переслав. Перша лажа.

П'ятий день - Робочі журналістські потреби вирішую у твітері. Хлопця, що не користується соцмережами, ми знайшли через соцмережі. Друга лажа: не знала, шо у пана, якому тричі надзвонювала - день народження. Колеги не підказали, бо вважали то загальновідомим фактом. Махлюю - прошу скидати мені найцікавіші пости улюблених авторів.

Шостий день - написала на могилянський форум Bonet. Раніше години онлайн-сплікування проводили там. Тішуся, шо воно ще живе. Відчуття дуже вінтажні. Колеги до мене вже звертаються "Женщина, яка не ходить у фейсбук". Цікаві пости з жалості кидають самі.

Останній день - настрій святковий. Заходжу - трохи трясе, чомусь хвилююся. Нічого не помінялося, пропустила одну важливу зустріч. Тю, нічого страшного. Аватарка набридла.

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

4

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Дмитро Ярош Командувач Української добровольчої армії
Віктор Лещинський Президент Національного експертно-будівельного альянсу України
Олег Романчук Публіцист
Володимир Ярославський Шеф і керуючий партнер ресторану "Lucky"
Ольга Айвазовська Голова громадянської мережі "Опора"