Політичний шабаш, розімліла на сонці жрачка, п'янь ЧИ таки реквієм?

жанр: ФОТОРЕПОРТАЖ

8-го вересня у Новому Загорові відбувалися заходи з ушанування пам'яті полеглих українських бійців у нерівному бою з націонал-соціалістами. Програма, як і щорічно, передбачала: службу божу, панахиду за загиблими, мітинг, концерт.

запис із пам*ятника

Сучасний вигляд монастиря, біля якого тривало ополчення.

Всередину ходу немає -- сповіщають наліпки на дверях про аварійний стан.

Історичний екскурс

8-го вересня 1943-го року повстанська чота особливого призначення ("Береза) під керівництвом Андрія Марценюка увійшла до Нового Загорова (Локачинський район Волинської області) і закріпилась біля Загорівського монастиря. Німецька адміністрація проти 44-х українських повстанців кинула роту німецької жандармерії, роту донських козаків і роту поліції із фольксдойчів – усього близько 400 осіб.

Вранці 9-го вересня до Нового Загорова були перекинуті додаткові сили жандармерії. Тепер проти повстанців виступало понад 700 бійців, ввечері прибуло десять легких танків. Постійні атаки тривали до 12-го вересня, коли вцілілі повстанці пішли на успішний прорив. Українські вояки УПА втратили 29 осіб у бою, двадцятеро вирвалися.

Реконструкцією чи бодай елементарними косметичними роботами ніхто не займається. На храмі навіть дерева ростуть. А з кількох боків входи закриті, загроза обвалів зростає.

А ЩО КАЖУТЬ ЛЮДИ?

Продавщиня з сусіднього району:

-         А в мене все для людей! Ціни як у магазині.

Місцевий священий отець Володимир:

-         Нині нам задурюють голови, ми зневіряємось і стаємо пасивними. Насправді з нас хочуть зробити нерухомий тулуб, тулуб без шиї, голови, рук та ніг… Поліно, яке можна буде котити, куди завгодно… Але майте честь та гідність! Будьте мудрішими.

Директор видавництва "Терен", письменник Андрій Криштальський:

-          Приїжджаю сюди кожного разу, ще з того року, як виносили з самого монастиру звалища сміття сміття, до сьогодні. Для мене це святе місце. Тим паче я сам з Горохова, а більша частина чоти "Береза" – вихідці з Горохівщини. Пам'ять є дуже важливою. Подяка і шана тим, хто пожертвував найдорожчим, задля вільного життя майбутніх поколінь.

Уродженець села неподалік, постійний учасник акцій у Новому Загорові, Сергій:

-         Те, що ти бачиш тут зараз, відбувається щороку. Ті ж самі гасла на мітингу, ті ж самі прилавки з випивкою. Раніше в монастирі взагалі було звалище сміття. До завершення концерту звалище сміття буде і тут, де ми поки розмовляємо. Лише одного року було народу багато – було щось на зразок реконструкції, то збіглися подивитись, що воно таке. А нині що? Козацтво палькає маленької гарматки кілька разів.

Юнак на псевдо Вихор (із української скаутської організації "ПЛАСТ"):

-         Набридли ті політичні чвари… ще й бійка за парканом й решта невігласів, що налишали по собі пляшок та бичків, певно, не менше, ніж 43-го у монастир влучило куль та снарядів… Як на мене, такі поїздки є дуже важливими, особливо для волинян. Адже це наше, рідне, а ми в той час, щоби пізнавати це женемося за чужим… А щодо молоді – нам рости і творити майбутнє, не чекаючи, щоб хтось подарував свободу.

АКТУАЛЬНО

Гурти "Тартак" і "Нічлава" записали кліп на пісню "Не кажучи нікому" на теренах руїн Загорівського монастиря. http://www.youtube.com/watch?v=eICCAUezgnE -- відеокліп.

...РИТУАЛЬНИЙ ПЕРФОМАНС?..

Та, як виявилось, далеко не для всіх земля Нового Загорова несе кривавий слід. Буквально за парканом навколо монастиря, ще як тільки починався мітинг, розтаборувались різні торговці.

Наша розмова:

-         Перепрошую, а Ви тутешні?

-         Дааа.

-         А чим торгуватимете?

-   Всім шо забажаєте.

-         Сподіваюсь, випити щось знайдеться?

-  Горілка на всякий смак, і закуска буде!

Ось так все починалось. Зате вже згодом вони таки зрозуміли, що алкоголю я в них не купуватиму, а їхні прилавки стануть окрасою мого репортажу… =)

- Куме, а ти відро води вип'єш?

- Я шо, корова?

- А горілки?

- Я шо, не козак?

Йдемо далі. Жодного патріотичного сувеніра, жодної історичної довідки. Натомість прилавочок, що красується китайськими брязкальцями з написами "телец", "весы", "близнецы". Прототипи таких "тельців" і "близнеців" хаотично блукали між прилавками ще перед мітингом…

Хоча знаєте, чого правду таїти? Закуска справді була! Правда, коли я спитала, наскільки гуманно тримати під палючим сонцем м*ясні вироби недатованого виробництва, від мене сторонились, як від пані Фреймут з Ревізора...

Решта все кишіло наїдками і випивкою: пишні ковбаси, копченості, бутерброди, ще й випивка на будь-який смак. Молодь "кучкувалась" на пагорбі: дуже органічно виглядало споглядати хлопців (яким по вигляду ще й 20 нема), які покурювали цигарки й хлептали пиво, поки волинська аматорська капела людей старшого віку буквально за метрів 50 співала українських пісень...

Що ж... Поліціянти теж знали своє місце.

Мій товариш купує морозиво, на гривні із решти красується напис кульковою ручкою: "картку купив". Цікавий метод комунікації (чи то пак -- збереження інформації)?

Після мітингу тверезі люди спілкуються інтелігентно неподалік сцени.

А цей дядько "наверстує втрачене" і завзято втікає від мого об*єктиву... І чим я його так присоромила?

Але куди його "боєприпасам" до того, що пропонують дві молоді паняночки!..

Дорогі читачі, ви ще не забули про що мій репортаж? Еге ж, про мітинг-реквієм у Новому Загорові! Так точно! Саме це я мала й на увазі...

Дві НАВІЯНІ АСОЦІАЦІЇ

№1

Чомусь пригадались рядки Олега Ольжича:

Державу не твориться в будучині –

Державу будується нині!

І розпачливе питання: а як же вона нині будується? Ким?

№2

Згадала також свої колишні пости "10 тез або Ворог із дзеркала" http://gazeta.ua/blog/37904/10-tez-abo-vorog-iz-dzerkala та "Спаплюжена свобода" http://gazeta.ua/blog/38009/spaplyuzhena-svoboda. А одразу після цього на спомин прийшли слова нонконформного автора Мстислава Буревійного:

"Тверезо оцінюймо ситуацію довкола, не шукаючи правди і плодячи, в той же час, неправду. Нема ні того, ні іншого. Як говориться в одній з моїх улюблених цитат, -- це суб'єктивний критерій оцінювання нашої реальності. Тому кожен плекає свою Свободу в міру своєї і розпущеності, і розвитку, і моральних якостей. А так як Свободу формує інтелектуальний розвиток, то у кожного вона своя..."

А тим часом прохід до кладовища, що знаходиться буквально за парканом під монастирем, рясніє сміттям. Хотіла підібрати "красномовніший ракурс", але до мене підійшов один зрілий актор і тихо промовив словами Воланда "Не пишите больше..."

Я озирнулась довкола. Компанію тверезих молодиків, разом з якими я і прибула на акцію, із загорівської землі проводжають подихи вітру та помахи хвостів кількох кобил, котрі так трагікомічно лишились господаря.

ДЛЯ ЧОГО Я ПИСАЛА ТЕ ВСЕ ВИЩЕ?

Приклад Нового Загорова наочно демонструє:

- стан приміщення з кожним роком все аварійніший,

- хрест на монастирі хилитається від вітру як флюгер,

- численні відвідувачі легендарної землі теж хилитаються, у них своєрідний алкогольно-аварійний стан…

А купка тих, хто справді приїхав ушанувати пам'ять загиблих вояків… на такому фоні виглядала, м'яко кажучи, неефектно…

і на постскриптум всім, хто цькував мене тим, що я фейк.

Ось Слава Едельбліц власною персоною (справа товариш-біолог) =)