ДІМ-ДОМ-2. Руки виходять з покори
ДІМ-ДОМ
Недетектив у 225 убивствах і 17 замахах
Розділ 2
Руки виходять з покори
Шелестіли не виноградні лози під стелею, перебираючи зелене листя, в нетрях якого ховаються розкішні грона, налиті, наче Іннині груди, п'янким вином. І не легкокрила Санниця Едіп з сімейства денних сатиридів, і не перламутрова спадкоємиця слави давньоримської чарівниці і чорнокнижниці Сагани, куплені минулого місяця на фестивалі метеликів у корейському повіті Хампхен, де пані Обережна перебувала з офіційною делегацією вітчизняного Сенобра. Шурхотіли не помережені літерами аркуші, невідомо ким вирвані з докторської дисертації, захищеної п'ять років тому за Болонською системою, що білими прямокутниками кружляли над головами закляклих коханців.
Коли б ішлося про пересічний міський будинок, можна було б подумати, що то не змогла у собі втримати шелестливий сміх, навіть прикривши його долонею, цікава до всіляких новин Сюзанна Вісник, яка примудрилася поселитися над Інною Обережною. І я б таки подумав на пані Сюзанну, якби не знав, що квартири обох жінок нічим не нагадують хрущовку на вулиці Лепсе, необачно куплену мною колись для сина, стелі і стіни якої не здатні приховати від сусідів жодного поруху і слова, не кажучи про рипіння ліжка чи зойки на ньому, до чого прислухалися з особливим інтересом. Стеля і стіни елітного Дім-Дому були протиударні і звуконепроникні – перше оберігало від зазіхань на життя дімдомівців, а друге – від надмірного інтересу один до одного.
Проте крики, що злетіли над розхитаним ліжком, було почуто. І не лише мешканкою двадцятої квартири, яка й раніше багато що чула з подій у ліжку ненаситної сусідки, оскільки Сюзанна Вісник придбала для цього таріль з венеціанського скла півтораметрового діаметра – її вона клала на підлогу, прикладалася до центру вухом і завмирала у солодкому передчутті. Як і молода колежанка знизу, пані Сюзанна була незаміжньою, проте коханців до себе не водила – через набуті доволі поважні роки і невпевненість у власних чарах, які давно запливли жиром. Єдине, що в неї лишилося від сексу, так це непідробний до нього інтерес. Венеціанська таріль забезпечувала доволі прийнятну звукову трансляцію, картинку ж пані Сюзанна, яка мала гуманітарну освіту, домальовувала самотужки – у голові, звичайно ж, так безпечніше для репутації ідейної соратниці Павла Івановича Могильного – і не зазирне ніхто, і можна швидко зітерти, коли нагрянуть гості і побачать розпашіле від незаконно почутих зойків обличчя.
Цього разу трансляція була особливо розкішною, проте насолодитися чужою пристрастю підстаркувата Іннина колежанка не встигла. Неждано-негадано її розпростерте на підлозі тіло невидима сила підняла у повітря, потримала, наче приміряючись, куди поставити, опустила біля кремової стіни і шепнула на вухо: "Пиши". Тієї ж миті нещасна виявила у кожній руці по маркеру. Що писати вона знала – платонічні здравиці на честь ідейного кумира, бо іншого її слухняна голівка давно не продукувала. Проте цього разу справа одразу пішла не так, як слід: обидва маркери ввіткнулися в одну точку перед очима і побігли від неї у різні боки – і якщо до правої руки претензій було небагато, то ліва повелася, наче вона виросла з плеча іудейки, – погнала свій рядок ліворуч. Незалежно налаштовані руки роз'їхалися так швидко, що пані Сюзанна й отямитися не встигла, як врізалася лобом у бетонну стіну. Коли п'ятикутні зорі в очах згасли й лишився тільки легкий серпанок, писариця замість звичного "Могильний – це Ленін сьогодні!" побачила на шпалерах таке, що вголос і читати гріх. Слухняні до цього вечора літери, злісно перекрутивши благородні прізвища, вдалися до настільки безсоромного ревізіонізму, склали такі слова, що якби їх написати на паркані, той би згнив заживо і просто на очах. Проте Сюзанна Вісник була бійцем загартованим і встояла, лише збуряковіла серцем і обвислими щоками. Вона рішучим рухом запхала ліву руку по самий лікоть у спідницю, міцно стягнула поясом і рішуче підступила до стіни – так ідуть на останній і рішучий бій за спаплюжену ідею. Проте варто було правиці торкнутися маркером шпалери, як поряд увіткнула свого маркера й її непокірна ліва сестра, невідомо як звільнившись від принизливого полону.
Чи треба казати, що кінцівки знову зайнялися кожна своїм і за кілька секунд роз'їхалися на весь розмах, через що на лобі нещасної мешканки квартири № 20 виросла друга гуля, значно більша і яскравіша за першу...
Прикривши гулю обома долонями, жінка закричала, навіть заревіла від жаху. І, звичайно ж, не почула, як за її спиною хтось співчутливо зітхнув.
Примітка: Сенобр – вищий законодавчий орган Країни;
обр, обра – обранець, обранка народу;
каганець – фракційне утворення у Сенобрі.
(Далі буде)
