Мовне питання в Україні на сучасному етапі розвитку
Мовне питання в України сьогодні є важливою складовою широкої проблеми – української ідентичності, позаяк багато хто вважає мову підґрунтям цієї ідентичності. Саме тому це питання "намертво" вплетене в обстоювання та відстоювання згаданої ідентичності українців.
Сучасна мовна ситуація в Україні є насамперед результатом тривалої війни проти української мови, української ідентичності й української державності, яку Росія розпочала після 1654 р. Нинішня мовна ситуація в Україні є результатом не завершеного в радянський період асиміляційного процесу – перетворення україномовної спільноти на російськомовну. Як наслідок – незбалансований характер двомовності, що віддзеркалює постколоніальний стан українського суспільства.
Як показало опитування Research&Branding Group 2011 року, тільки 47% українців використовують лише українську мову в ужитку, водночас суто російськомовних громадян налічується 37%. Це умовно поділяє країну на дві різномовні частини, а отже становить проблему в розвитку української державності, а також в налагоджені тісних взаємозв'язків України з Росією.
Багато питань, пов'язаних із використанням російської мови на території Україні, мовознавці, політологи, а тому й журналісти трактують по-різному, що впливає на взаємовідносини України з Росією, а також на формування суспільної думки. Це пов'язано з тим, що низку аспектів культури України висвітлювали в різні періоди за різних ідеологій, а також з тією обставиною, що питання російської мови в Україні широко використовується в сучасній політичній боротьбі і, як наслідок, їх по-різному висвітлюють різні політичні сили України та Росії в засобах масової інформації сусідньої держави.
На підставі цього можна визначити об'єкт роботи, який являє собою власне мовне питання в Україні.
Позиція російських засобів масової інформації до мовного питання в України, а саме газет "Известия", "Новая газета", а також опозиційної газети "Советская Россия" за період з 2004-го по 2011 рік.
Виходячи з цього, метою роботи буде визначення ставлення російських засобів масової інформації до мовного питання в Україні.
Ефективність зусиль нинішнього уряду України до мовної політики в державі поки приносить мало відчутних короткострокових результатів, тому фактичне поширення російської мови в Україні у період її незалежності, за одними даними, не зменшилася, а за іншими, навіть збільшилася. Причини в об'єктивних обставинах – кризовий стан суспільства, зниження престижу українськості внаслідок соціальних розчарувань, в суб'єктивних – незацікавленість державних структур, "втома" громадських інституцій, пряма політична протидія з боку певних груп.
Неперевірені та викривлені стереотипи щодо мовного питання в Україні породжують здебільшого негативне ставлення російського уряду та преси до дій української влади у вирішенні мовних проблем в державі. Міністерство закордонних справ Росії регулярно висуває звинувачення на адресу України з приводу "так званої дискримінації та утиску російської мови в Україні".
Стосовно мовного питання в Україні газета опозиційної партії в Росії має чітку позицію: "У тому, що сьогодні російська мова не має офіційного статусу в Україні, винні депутати партій, що входять в "антикризову коаліцію". Депутати минулих скликань повинні були заради святої справи – збереження єдиної держави – відкинути всі політичні амбіції, лягти кістьми, але прийняти закон про визнання російської мови другою державною мовою в Україні. І всі повинні ясно розуміти, що той, хто не хоче, щоби в країні було дві державні мови, є ворогом України. Впровадження російської мови в Україні підтримує і Міністерство закордонних справ Росії, думка якого була надрукована на шпальтах російських газет. Але журналісти газети вбачають в цьому зневірення російських дипломатів в можливості відстояти права російськомовних громадян не тільки в Прибалтиці, а і в Україні".
Можна зробити висновок, що русиїстика України має важливе значення для російського уряду і це доволі часто простежується в матеріалах російських газет. Однак глобалізація, що несе зростаючу проникність міжнародних інформаційних кордонів, комерціалізація засобів масової інформації й масової культури, – це новітні загрози для незахищених мов.
Україна дедалі більше стає територією поширення виробів російської кіноіндустрії та продукції російського шоу-бізнесу. Виразне домінування російської мови зберігається й в періодиці. З приходом до влади коаліції, очолюваної Партією регіонів України, у мовній політиці дедалі помітнішим стає повернення до ідеології та практики радянського періоду. Фактична дискримінація української мови на її власній Батьківщині створює напруженість у відносинах з Росією, яка посилюється через необґрунтовані вимоги окремих російських політиків надати російській мові статус регіональної на умовах, що по суті прирівнюють її до другої державної мови. Як наслідок – українська мова перестає бути обов'язковою ознакою державності на більшій частині України.
Після прийняття ганебного закону України про мову депутати Ніжинської міської ради однозначно заявили, що мова для української держави є однією з підвалин Української держави, тож прийняття мовного законопроекту Колєсніченка-Ківалова є посяганням на конституційний лад України. Путінська Росія не мріє, а здійснює практично через свої диверсійні центри "п'яту колону" в Україні – намір знову міцно прив'язати Україну до Росії. Тож маємо бути пильними до таких дій, спрямованих на розкол Української держави, а потім й ліквідацію її взагалі, й відповідати на них адекватно – аж до розгортання широкого народного спротиву. Нинішньому режиму необхідно чинити опір, з одного боку, з усією рішучістю, а з іншого – зважено, у рамках тих можливостей, які передбачені Конституцією та чинним законодавством, зокрема використовуючи право на протестні акції. Бо не можна допустити в країні громадянського протистояння та кровопролиття.
17 серпня 2012 року з моєї особистої ініціативи Ніжинська міська рада прийняла рішення "про надання українській мові державного статусу на території м. Ніжина" й таким чином відмовилася від прийняття регіональної мови.
Депутат Ніжинської міської ради
Багрінцев Максим
