Зауваги.

1. Деякі блогери просять українських авторів не "розкопувати факти" з історії України, тому, що це шкодить іміджу Росії. Правда, не пишуть чому і як "розкопки шкодять". А тому можна вважати такі прохання не коректними.

2. Турбуватися порчею іміджу Росії не варто хоч би тому, що маючи таку владу в Україні, такий уряд та міністрів, українофоби більш дрібних фракцій можуть байдикувати. Українські т. з. вчені-історики теж далекі від "розкопок" проблем історії України. А тому нариси автора залишаться без будь якої уваги.

3. На докори "патріотів" в непатріотичності посилань на іноземні мови у назвах зауважу, що православний, католицький і протестанський іменослови давно і широко панують в іменах і прізвищах українців. Чомусь у таких випадках патріоти нікого не звинувачують.

4. Картографування в минулому грало важливу функцію у визначенні володінь держав. Що до топонімії і гідронімії України, то вона повністю зберігає старожитню українську міфологію. З міфологією древніх можна ознайомитися в "Іліаді" Гомера.

_____________________________________________________________________________

Київ - назва столиці України має дві основи - перську "kiy" - володар, господар і грецьку "????" - нести зачаття, нести плід, родити. Назва "Київ" присвячена Державній Богоматері і Даждь Богу, або, як його назвав Геродот, Паппаю (Зевсу). Латинь і українське "pappa" - годувати, паша. У назви міста є також спорідненність з назвою "Дніпра" (санскрит "d'nipa" - володар, напувати: староєгипетське "nepera" - бог-кормилець і грецькою назвою Дніпра - "Бористен" (?????????? від "????" - паша, хліб в полі і в зерні). Образ назви Києва мали вождь гуннів Аттіла (в індоєвропейській та в грецькій мовах слово "????", "atta" - отець-кормилець, батько-кормилець), брат Аттіли - Бледа ("bleda" - хліби у полі і в зерні), та інші правителі Скіфії і Гуннії (в перекладі - "Україна").

Житомир - обласне місто Полісся (Древляни). Старослов'янське слово "жита" означає "влада", "сила", "природа", "ойкумена", "урожай", "хліб". Назва "Житомир" синонімічна назві "Русь" (від латині "rus" - пашня, поле, село, земля, країна) та назві країни скіфів (українців) "Ексампайос" (Exampais = переклад можливий з іспанської мови "Examo pais" - на латині "Сколотія" від "scola", "schola" чи "Scithia" від латині "scio" - "scitus") та санскриту "E-ksam-payas". Назви передають значення словянізованної грецької назви "????????" - Держава, Басилея, Урядуюча. Українська назва "Україна" має значення "Держава", "Ойкумена", при чому лексема "країна" виникла від санскритського "kraia" - вершити, вище, або "hoch" (хохли) і грецького "??????" - "?????" - вершити, головувати, правити, царити. Геродот називав українців "паралати" від латині "para latus", що передає значення "у країні". Лексема "країна" утворена з грецької основи "???ї??".

Чернігів - обласне місто Сіверщини. Назва міста утворена від латинського слова "cerno" (crevi, cretum, cernere) - мати на виду (Відень), пізнавати (Познань), приймати до уваги, ухвалювати, приймати рішення, передбачати, вирішувати, боротися (синонім до латині "scio" - "scitum" та до грецького "???ї??" - "?????" - див.: вище). Аналогічне значення має індоєвропейське слово "desno" (dhesno) у назві ріки Десни (правити, правити службу). Ця назва міста синонімічна назві "Канів" (латинь "cano" - думати, віщати) і назві "Сермій" (від латині "sermo" - віщати). Так місто Канів названо у Клавдія Птолемея. Щоб стало ясно, чому у міста такий образ (бачити, розуміти) у назві, потрібно взяти до уваги назву "Сівер". Лексис Лаврентія Зизанія пояснює назву "сівер" як "схід". Себто, Чернігівщина - Сіверщина, або ж, - Ранкова, Східна земля України. В українській міфології "Ранок, день приносять пораду". Хто не знає - нагадаємо український вислів "Прийде день - прийде порада".

_______________________________________________________________________________

(продовження буде)