Андрій Калахан
Християнин. Соціал-націоналіст. Журналіст і блогер. Депутат Луцької міськради
13.10.2012
12920
18

Розбитими дорогами малої батьківщини олігарха Івахіва. ФОТОРЕПОРТАЖ

На Волині зараз мешкає один з найбагатших бізнесменів України, Степан Петрович Івахів. Він разом із своїм другом та бізнес-партнером Ігорем Єремеєвим контролюють одну з найбільших фінансово-промислових груп Західної України – "Континіум". Пересічному споживачу добре відомі їх торгові марки "WOG", "КОМО" та "Галичина". Самого Івахіва за підсумками 2011 року журнал "Кореспондент" помістив на 38-му позицію у рейтингу найбагатших людей України.

Зараз олігарх балотується у якості самовисуванця у одному із мажоритарних округів Волинської області. Уродженець Галичини Івахів позиціонує себе, либонь, більшим патріотом Волині, ніж уродженці цього краю.

Степан Івахів народився у селі Андріївка. Про цей факт раніше рідко згадували. Хоча й особливого секрету ніби не робили. Село Андріївка розташоване у Буському районі Львівщини, неподалік селища Красне і однойменної залізничної станції.

Цей репортаж міг бути і не опублікований. Якби команда кандидата-олігарха не стала цинічно експлуатувати у волинських мас-медіа тему його малої батьківщини. Навіть зняли фільм "Стежками малої батьківщини Степана Івахіва", показ якого активно анонсують у окремих волинських інтернет-виданнях.

На малій батьківщині пана Івахіва, у Андріївці я побував випадково, посеред літа повертаючись із Карпат.

Добираючись із Красного в Андріївку по дорозі можна побачити цілий ряд високих антен. Це так званий "Об'єкт №811", або ж, простіше кажучи, "глушилка". У радянські часи КДБ такими блокував прослуховування "Радіо Свобода", "Бі-Бі-Сі", "Німецької хвилі", "Голосу Америки" та інших подібних радіостанцій. Цікаво, що "радіоглушилка" між Красним і Андріївкою була найпотужнішою в Західній Україні.

Цікаво і те, що у лісі, за десяток кілометрів від малої батьківщини Івахіва, свого часу горів жовтий фосфор. Ці події 2007-го року більше відомі, як Ожидівська аварія.

Втім, перші неприємні враження зовсім не від "Ожидова". Кілька кілометрів шляху від Красного до Андріївки часто нагадують танкодром.

Ями великі. Ям багато. Мабуть, недаремне українські багатії так полюбляють позашляховики (сам Степан Івахів їздить на Range Rover). Для них то, звісно, дешевше і комфортніше, ніж дати гроші на ремонт дороги. Навіть якщо ця дорога веде до рідного села...

І недарма піар-фільм називався "Стежками малої батьківщини Степана Івахіва". Бо дороги ж розбиті...

Сама Андріївка зустрічає нас на в'їзді табличкою із назвою цього населеного пункту. Вигляд у неї далеко не найкращий. Табличка погнута і облуплена.

Їдем далі. Головна дорога Андріївки асфальтована.

Втім, не всім вулицям села дісталося таке благо цивілізації. Асфальт де-не-де з ямами. Де більше, де менше…

Кидається у вічі велика кількість водоплавної птиці – гусей та качок…

І ось громадський об'єкт – кооперативний магазин "Продукти".

Особливого оптимізму це приміщення навряд чи додасть. Вікна брудні. Під вивіскою, з обидвох боків двері "прикрашає" обвалена штукатурка.

З іншої сторони ще гірше. Одна шибка частково розбита.

Прибудова, як у відомій загадці – "без вікон, без дверей". Щоправда, тут не "повна хата людей" - з прибудови виглядає чиясь коза. Під нею валяється пляшка від якогось алкогольного напою. Мальовниче видовище доповнює все та ж штукатурка. З цього боку на прибудові вона майже відсутня.

На початку 2012-го бізнес-партнер і друг Степана Івахіва, Ігор Єремеєв розповідав, що вони залучили одну ізраїльську фірму для будівництва ферм та впровадження сільськогосподарських технологій. Та до Андріївки ізраїльські ферми та технології навряд чи дійшли.

З лівої сторони вулиці бачимо будови місцевого агроформування – ПП "Західний Буг". Якоїсь надсучасності тут не видно. "Колгосп як колгосп", - така думка першою приходить. Цегляна огорожа в одних місцях похилилась, наче відома Пізанська вежа, в інших вона просто зруйнована. Від вуличних ліхтарів, які колись були на цій огорожі залишилися лише іржаві труби. За парканом видно чи то ферму, чи то склад, чи якесь інше господарське приміщення. На ньому відсутній шмат даху. Замість вікон – грати. Ті ж місця, де є скло, вікнами назвати важко…

Неподалік – сільська школа, збудована в 1964 році. Тут вчився один з найбагатших людей України? Не віриться. Так, школа і прилегла територія доволі охайна.

Огорожа та ігровий майданчик пофарбовані. Штукатурка є і дах ніби цілий. Та й більшість вікон – склопластикові.

Втім, ще залишається понад десяток старих вікон. Загальне враження про стан школи псують почорніла штукатурка на другому поверсі, облуплені комини, іржаві ринви і водостічні труби.

Неподалік розташовані і інші громадські споруди. Найкраще враження - від церкви святого Миколая. Сільська рада, дитсадок, народний дім - у відносно задовільному стані.

Цього не скажеш про кілька інших будівель у центрі села. Наприклад про ту, де колись був заклад торгівлі. Страшні двері, облізла штукатурка, під якою вже почала руйнуватися цегла - гнітюче враження.

Об'єктом №1 Андріївки по "страшності" можна визнати зупинку. Обмальована, обписана, зі слідами іржі на металевих конструкціях. Опори обліплені старими оголошення, а штукатурка, як і на багатьох інших громадських спорудах села - обвалюється. Бетонний дах - з пошкодженнями. Але хіба є у мешканців Андріївки альтернатива цьому страхіттю?

Втім, якщо сказати, що Степан Івахів взагалі не допомагає рідному селу – це також неправда. Он на початку року "благодійник" подарував дитсадку рідного села майданчик. На сайті Андріївки його назвали "казковим". Хоча нічого особливого - звичайний майданчик радянського зразка. Як то кажуть, "і на тому дякуємо".

Варто додати, що реконструйований дитячий садок відкрили лише у 2011 році. До того понад 10 років діти рідного села олігарха не мали змоги відвідувати нормальний дошкільний заклад. Вартість реконструкції садочка склала майже півтора мільйона гривень. Доречно згадати, що статки уродженця села, пана Івахіва як мінімум у 600 разів більші за цю суму. Проте основне навантаження із реконструкції все ж лягло на плечі бюджетів, тобто на кошти простих українців...

Загалом, Андріївка нічим особливим не вирізняється. Звичайне село, яких повно як на Волині, так і на Галичині. Втім, вирізнятися могло би. Адже не кожне місто і, тим більше село, може похвалитися тим, що у ньому народився мільярдер. Знайомство з малою батьківщиною Степана Івахіва закінчилося, і погнута табличка на виїзді вчергове спонукає задуматися про справжню суть українських олігархів.

У матеріалі використані окремі фото із сайту "Моє село Андріївка" та сайту Львівського обласного центру екстренної медичної допомоги та медицини катастроф

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

18

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Оксана Коваль Приватний підприємець, живе у Хорватії
Олена Виноградова Правовий аналітик, мешкає у Швейцарії
Ксенія Туркова Журналіст Української служби "Голосу Америки"
Ігар Тишкевіч Експерт програми "Міжнародна і внутрішня політика" UIF
Мирослава Ґонґадзе Головний редактор і керівник Української служби "Голосу Америки"
Погода