Час у потязі
Буває, моменти продовжують продовжуватись, не зважаючи на час та простір. Коли поспішаєш на потяг, і встигання на нього залежить не тільки від тебе, а від того, чи прийде вчасно міський транспорт, який пересуватиметься з потрібною швидкістю, від настрою співробітників міліції, їх думок щодо тебе та твоїх намірів, від відчуття часу за відсутності годинника. І ті 5-10 хвилин, які ти їдеш від пункту "А" до пункту "В", і які не залежать від тебе, набувають ознак вічності.
Після вечірнього пивка, маєш неодмінно виїхати, скажімо, з Вінниці. Неквапливо смакуєш свіжий прохолодний напій з друзями до останньої миті, після якої треба вже не йти, а бігти на потяг. Але як же прекрасно не зважати на можливість запізнення та бути спокійним до цієї миті!
Неділя. Надвечір`я. Плацкартний вагон потягу Хмельницький-Дебальцеве от-от зачинить свої двері. До нього, ледь встигаючи, на шаленій швидкості влітають двоє охочих добратись до столиці та вчасно вийти на роботу в понеділок. Забігаєш до вагона, після тебе підіймаються сходи, зачиняються двері.
Пред'являєш квитки вже у тамбурі. Потяг рушає. Охоплює якесь незвичайне відчуття цілковитої радості, наближене до нірвани. Матраци та подушки на третіх поличках, духман від шкарпеток чиїхось ніг, які стирчать у прохід, пишна провідниця — господарка вагону, чай у підсклянниках; веселі, стомлені, байдужі, натхненні погляди пасажирів.
Пейзаж швидко змінюється з полів на ліси, з сільських ставків на болота й діброви. Музика кінця 80-х — початку 90-х доречно доповнює атмосферу. "American Boy" з динаміка совдепівського радіоприймача змінює композиція "На тєплоходє музика іграєт", додаючи колорит до шкарпеток, провідниці та підсклянників. Потяг зупиняється на якійсь далекій, забутій цивілізацією станції. Ніхто не заходить. Лишень подих свіжого повітря з ароматом скошеного поля залітає на мить. Потяг рушає. "Мілий мой бухгалтєр" перехоплює естафету ретро-попсових мелодій.
Але час! Де він подівся? Так, він існує, і є одним з офіційно визнаних в сучасному світі вимірів. Усвідомлюєш, що вже приблизно з годину, як час провалився в якусь прірву. Немає ані секунд, ані хвилин, ані тижнів, ані років. Є мить, яка просто існує, не підкоряючись законам простору та часу. І цю мить неможливо виміряти, загнати в межі простору, протяжності, суспільної моралі, філософії...
Сідає Сонце. Радіо "Плацкарт" крутить відомі культ-масові композиції. "Розовиє рози", "Всьо пройдьот, і пєчаль і радость", "Мєчта сбиваєтца і нє сбиваєтца" вносять ностальгічні нотки до мелодії теплого серпневого надвечір'я.
