Для коханого

Нині знову розхристаний вітер

від світанку рве сірі хмари.

Зачиняй наші двері швидше,

від очей заховай примари.

Я зігрію горнятко чаю

у гарячих твоїх долонях,

у очах потоплю печалі,

зацілую посріблені скроні.

Загойдаю усі твої літери,

обійматиму кожну мрію,

хай лютує розгублений вітер,

а я вірю, люблю, надіюсь...