Поступ Миколи Міхновського
Поступ Миколи Міхновського
Історія України знає чимало постатей, котрі готові були на чималий поступ заради процвітання рідної Батьківщини, жили воістину добра та правди, які здобували в нелегкому двобої з моральними нечеснотами та суспільними вадами гідну перемогу. До когорти українців зі світовим ім'ям належить і постать відомого громадського діяча, основоположника, ідеолога і лідера самостійницької течії українського руху кінця ХІХ — початку ХХ ст. Миколи Міхновського.
Про те, що ця особистість є унікальною свідчить чимало фактів. Хоча б той, що ще, будучи студентом юридичного факультету, Микола Міхновський розпочав активну громадську діяльність. Його участь в "Братстві тарасівців" залишила помітний слід в історії України. "Credo молодого українця", укладене молодими та активним автором свідчить:
"Наше покоління мусить створити свою українську національну ідеологію для боротьби за визволення нації і для створення своєї держави… Будемо жити своїм розумом, хоч би він був і неотесаний, мужичий, бо інакше ми своєї нації ніколи не визволимо. В протилежність московському революційному інтернаціоналізму і соціалізму, наш шлях іде по лінії індивідуалізму і революційного націоналізму"
Грамотний виклад думок, свіже та "незаангажоване" світосприйняття давало всі шанси на становлення молодого практика громадського руху як лідера, рушія людської свідомості, котрий би був здатен на нові та оригінальні вчинки, міг покликати до боротьби за свої права та інтереси. "Самостійна Україна" Миколи Міхновського – праця історичної ваги. "Українська нація мусить скинути панування чужинців, бо вони огиджують саму душу нації", - пише Микола Міхновський в "Самостійній Україні". Молодому політичному діячеві боліла доля України, котра, вистраждана та виснажена, встелила кров'ю та слізьми шлях до становлення демократії. Україна стала непоборною, сильною, загартованою…
Не дивно, що саме Міхновський на початку 1902 року заснував знамениту Українську народну партію, що проголосила своєю метою боротьбу за Незалежність України. Одвічне прагнення українського народу до свободи запалило в душі Миколи Міхновського вогонь запалу, котрий з роками розгорявся чимдужче, запалюючи багатьох ідейників української самостійності та демократичних ідей, даючи шанс на процвітання та здобуття Вкраїною незалежності в майбутньому.
Рушійним документом УНП, котрий пояснював структуру та прагнення організації, стала праця Міхновського "Десять заповідей УНП". "Ми боремося проти чужоземців не тому, що вони чужоземці, а тому, що вони експлуататори", - пише в одному з пунктів праці Микола Міхновський. Терористичні акції УНП були пов'язані в першу чергу з якомога радикальнішим нищенням будь – яких проявів російського імперіалізму та тиранії на теренах України. Нищення в Харкові на знак протесту святкування Росією "250-річчя приєднання Малоросії" пам'ятника поетові Пушкіну – яскравий приклад "харизматичної" діяльності УНП, що виступала з позицій повної державної самостійності України.
Перед Першою світовою війною, в якій, до речі, взяв активну участь, Міхновський пропагував національні ідеї на територіях Донбасу та Слобожанщини, котрі були "далекими" від свідомо українських прагнень, але теж намагалися сприяти поштовху до незалежності.
Спроба повалення Директорії, участь в Гетьманському русі та інші політичні вчинки Миколи Міхновського ще раз утверджують його як особистість неординарну, вольову та свідому, котра будь-що прагнула до кращого майбутнього України як великої та вільної нації.
Біографічна довідка
Микола Міхновський (1873-1924рр.) – політичний та громадський діяч. Закінчив юридичний факультет Київського університету ім. святого Володимира. Промова Міхновського на Шевченківському святі 1900 року в Полтаві й Харкові, надрукована у Львові під назвою "Самостійна Україна", стала програмою Революційної української партії. У 1917 році – член Центральної Ради та Генерального військового комітету, один з ініціаторів організації українського війська. Ідеолог державної самостійності України.
Список л-ри:
- 1. "Новий довідник. Історія України",- ВД "Казка", Київ,2008., - упорядники: С.Крупчан, Т.Крупчан, О.Сконенко, О. Іванюк, Ф.Левітас, М.Параненко. Бортьба укр.дисиденства проти панівного режиму, - стор.453
- http://www.history.vn.ua/article/142.html
- 3. Історія України в особах: ХІХ-ХХ ст. / І.Войцехівська, А.Абліцов, О.Божко. – К.: Україна, 1995. – 479с.
Коментарі