Собаки на паркеті
Чи траплялось вам зустрічати людей, чий шлях від дому до автомобільного гаража вистелено паркетною дошкою? У моєї доброї знайомої саме так і є. Але заздрити їй, повірте, не варто.
Як мінімум раз, а то й двічі на день Юля мусить обирати найкоротший шлях до гаражів, аби взяти чи поставити свою Фабію. Це вузька й крута стежка між двома високими бетонними парканами, помережаними дірками – якраз для того, щоб усі навколишні бездомні пси – поодинокі та зграями – мали можливість дуже ефектно, бо ж зненацька, відловлювати там поодиноких перехожих. Правда, моя знайома переконана, що особливо сильні почуття вони мають саме до неї.
Цивілізований шлях до гаража – через найближчий торгівельний центр, який не працює цілодобово, тож рано-вранці вибору вона не має. Спершу Юля була налаштована щодо тварин винятково гуманно – носила з собою ковбасу, аби потоваришувати. Але задобрені старі знайомі свою лояльність до Юлиної ковбаси своєму потомству чомусь не передавали. Нові й нові члени тамтешньої зграї були вкрай недоброзичливі. Тож цей спосіб виявився невигідним з економічної точки зору.
Потім, аби лишатись цілою, Юля носила з собою дві ломаки. Дві – бо одна, кинута в бік зграї, не завжди була переконливою. Ломаки в їхньому районі, скажу я вам, - то велика цінність.
Наступним способом захисту власного одягу й здоров'я стало каміння. Його слід було набирати в обидві кишені дублянки, щоб вистачило "відстрілюватись" на весь шлях. Невикористані "набої" викладались купкою в кінці паркану.
Коли поблизу стежки скінчилось усе каміння, я купила в Інтернеті спеціальний пристрій ультразвукового відлякування тварин. Такий собі з виду китайський ліхтарик, перелаштований народними умільцями на гуманну зброю проти агресивних собак. Натисканням кнопки пристрій генерує ультразвук, нечутний для людського вуха, але дуже неприємний для вуха тваринного. Цей звук, писалось в інструкції, просто викликає бажання пса віддалитися на пристойну відстань. Пристрій було перевірено на домашньому улюбленцеві Юлиної куми – той зіщулив вушка і сховався під стілець. Діє!!!
Отак винахідливо я рятувала Юлю від бродячих псів...
Аж допоки ватажком зграї не стала нова сука. Та скотина виявилась глухою від природи, тож на чудо-пристрій не реагувала вза-га-лі! І зграя під проводом цієї потвори в білому хутрі стала кидатись на Юлю ще завзятіше.
Нещодавно якась добра душа збулася старого паркету, лишивши його купою якраз побіля стежки. Тепер Юля тримає оборону за допомогою дубових дощок, і вже вистелила ними – ну, як могла – майже весь свій шлях до гаража.
А цієї ночі, каже, взагалі не спала – собача зграя (чи не та сама?) влаштувала "концерт" під вікнами Юлиного будинку – із гризнею, гарчанням, скавучанням і шлюбними ігрищами. Каже, до самісінького ранку думала, чи змогли б за таких умов довго бути тваринолюбами вразлива Бриджит Бардо чи ота німецька принцеса, які гнівно обурюються поводженням із бездомними псами в Україні напередодні Євро-2012, пишуть листи нашому президентові і прилітають до Києва особисто.
Погодьтесь, так легко любити собак (скажімо, в благополучній Франції чи Німеччині), коли їхня агресія тебе не стосується.
