Ексклюзиви
Четвер, 22 жовтня 2020 17:00
Юрій Стригун
Юрій Стригун
Юрій Стригун

Зуби Мажора

— У мене другий місяць болить зуб, а ти замість грошей роздаєш мені обіцянки, — коли моя жінка не в гуморі, я про це дізнаюся з порога. Надійка сердиться, бо її школу закрили на карантин. А вона терпіти не може онлайн-уроків.

У таких випадках я хапаю собаку і йду гуляти на берег Дніпра, сподіваючись, що дружина пересердиться. Та цього разу Мажор мене підводить. Він крутить носом і не хоче йти з дому. Я дивуюся, бо ніколи такого не було.

Наступного дня собаці геть погано. Надвір виходить, але вмощується на сонці й нікуди не йде. Бачу, що в нього закисло одне око. Куп­ляю очні краплі й протираю. Не допомагає. Увечері ще раз оглядаю пса.

— Надю, та в нього зуб болить! — прозріваю. — Щоку надуло!

Викликаю таксі, хапаю його і їду до знайомого ветеринара.

— Справи кепські, — каже Валентин Миколайович. — Чотири зуби треба виривати, а решту чистити від зубного каменю.

Він пеленає Мажора, дає кілька уколів і рве хворі зуби. Змучений собака майже не опирається. За годину виходимо. Від наркозу пса хитає. На ніч даємо йому знеболювальне. І ще дві години пильнуємо, щоби не спав — так наказав лікар.

На ранок пес повеселішав. Гасає берегом і всім своїм виглядом демонструє, що другий похід до ветеринара йому не знадобиться. Та ми виконуємо програму до кінця. Ще два дні колемо протизапальні препарати й чистимо від каменю решту зубів. На третій день Мажор не дає розкрити пащу — борсається, впирається й кусає лікаря за палець.

На вихідні їдемо в Тальне. Пса, звісно, беремо з собою. Від хвороби не лишилося й сліду. Він бігає вулицею, гавкає на бабів із паличками і почувається щасливим.

— Скільки ти витратив на його зуби? — питає Надійка.

— Дві вісімсот, — кажу. — Майже 100 доларів.

"Справжній мажор", думаємо ми. Але вголос про це не кажемо.

Зараз ви читаєте новину «Зуби Мажора». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі