Ексклюзиви
Неділя, 20 травня 2012 16:51
Юрій Стригун
Юрій Стригун
Юрій Стригун

В атаку за Сталіна

Шість років тому до сусідки приїхав у гості Клаус Гарке з Берліна. Я любив послухати спогади старого німця про війну. Клаус воював у гітлерюгенді. Спочатку потрапив у полон до американців. Там йому не сподобалося й він вирішив утекти. Прибіг e зону окупації Червоної армії. Звідти утекти було неможливо. Клауса на 10 років заслали добувати вугілля в концтаборах на Кузбасі. Німці мають погану звичку добре працювати, тому на перших порах Гарке вибився в ударники. Однак повернення до батьківщини ударна праця не наближала. Тюремна адміністрація кілька разів дурила полонених німців і замість фатерлянду перевозила їх в інший табір.

- Я повірив у своє щастя, коли поїзд виїхав на міст через Одер, - згадував Клаус.

Заслали на 10 років добувати вугілля

Вирішив надрукувати його історію в районній газеті. На День Перемоги замість традиційного вітання голови райдержадміністрації вийшла сповідь людини, яка бачила війну з іншого боку окопів.

- Ти тільки про Сталіна нічого поганого не пиши, - просив Клаус. - Бо тобі буде гірше.

Я сміявся з його страхів. Казав, що в Україні панує демократія. Сталін давно ніякий не кумир, а постраховисько. Мовляв, ніхто за нього не образиться.

За тиждень районна рада надрукувала гнівну відозву. Мене називали фальсифікатором історії. Ніхто не співчував. Навіть друзі дорікали: "Ну, навіщо ти того німця друкував?" Заплювали так, ніби це я воював у гітлерюгенді.

Тепер я знаю, чим наші ветерани відрізняються від їхніх. Німці живуть сьогоденням, а наші ще й досі досі ходять в атаку за Сталіна.

Зараз ви читаєте новину «В атаку за Сталіна». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

37

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода