73-річні Олексій та Галина Шаповали із села Бунгур Кемеровської області Росії мають одинадцять дорослих синів та дві доньки. У кожного з них — також близько десяти дітей. Днями дідусь забрав із пологового будинку соту онуку.
Дівчинку назвали Дашою. Олексій Павлович записав її у свою "бухгалтерську" книгу. Там — імена та дні народження всіх онуків.
— Старий я вже, — каже дід. — Почав плутати, у кого коли день народження. Раніше все, навіть вагу онучка при народженні, пам"ятав. А тепер плутаюся. Книга в мене нині замість календаря.
На дні народження онуків Олексій Шаповал завжди готує подарунки. Правда, інколи доводиться важко, бо на день припадає по кілька іменинників. Найбільше онуків народилися саме в квітні, а ще в жовтні.
У відповідь вся родина приходить вітати з днем народження й самого дідуся.
Шаповал родом із Харкова. Разом із батьками переїхав до Росії, коли мав 14 років. Навчався в школі робочої молоді, працював у доменному цеху Кузнецького меткомбінату. Перший син Павло народився восени 50 років тому. За ним — інші дванадцять дітей.
— Я дуже люблю дітей, — розповідає Олексій Павлович. — Але жив в атеїстичний час і виховувати їх у християнських традиціях було складно. Коли дружина народжувала, в дитячій картці писали, що дитина з"явилася на світ в родині баптиста.
Через це багато дітей Шаповала отримали вищу освіту лише після перебудови, бо раніше з таким записом до жодного інституту не брали. До дружини в пологовому будинку теж ставилися дуже погано.
Зараз уся сім"я живе в селі Бунгур на одній вулиці. Місцеві її так і називають — вулиця родини Шаповал. Через релігійні переконання ніхто не дивиться телевізор, проте читають книжки та газети, слухають радіо. Не курять і не вживають спиртного.
Коментарі