Півнячі бої Сабонґ на Філіппінах вважають національним видом спорту. У світі менше десяти країн дозволяють проводити такі дійства. На Філіппінському архіпелазі птахів вирощують і тренують до боїв на спеціальних фермах-розплідниках.

— За молодими півниками спостерігаємо, відколи вилупляться, — розповідає 34-річний Пабло Лопес, який розводить бойових півнів. — Відбираємо тих, хто змалку агресивний, б'ється за їжу, налітає на інших. Коли їм виповнюється шість місяців, зрізуємо гребінці. У майбутніх боях ті лише заважатимуть. Тоді ж починаємо тренувати. Є спеціальні бігові доріжки для півнів. Вони коштують 220 доларів. Але це дріб'язок порівняно з ціною одного тренованого півня, який вартує від 1000 доларів. Спершу птах бігає доріжкою по 10 хвилин на день. Потім збільшуємо швидкість бігу і його тривалість до півгодини. Головне — натренувати лапи, бо ними півні б'ються. У період тренувань годуємо їх поживною їжею. Кидаємо підстрелених голубів, щоби звикали до крові. Півні й кури ніколи не були вегетаріанцями, це їх на фермах привчили дзьобати зерно. У дикій природі вони їдять трупи тварин.

Під час підготовки до бою півнів тримають окремо від курей. Сплять вони у темних приміщеннях. Щодня кожного зводять із новим суперником. Перед тренувальним боєм на лапи одягають захисні футляри, схожі на боксерські рукавиці, чіпляють гумові надзьобники.

— Перед боєм півнів годують часником, він викликає печію, і птахи стають агресивніші, — пояснює Пабло. — Також птахам колють наркотик — амфетамін. Суддя оглядає кожного, міряє довжину і товщину леза, яке чіпляють на шпори, перевіряє чистоту пір'я. Були випадки, коли господарі натирали шию півня олією і посипали меленим перцем. Тоді противник не міг його дзьобнути, чхав від перцю.

Власники тримають півнів перед публікою, зводять і дражнять, аби ті настовбурчили пір'я на шиї. У цей час відвідувачі роблять ставки. Після цього птахів випускають на ринг. Вони спершу ходять колами, низько опустивши голови. Після першої сутички на долівку бризкає кров.

— Коли почали використовувати леза і шпори, бої почали закінчуватися на другому-третьому раунді, — говорить Пабло Лопес. — Раніше бій складався із п'яти-шести раундів, які тривали по 15–20 хвилин. Щоби підохотити півня, ходжу біля рингу і квокчу. У природі самці б'ються за самиць, тому інстинкти спрацьовують — півні ще агресивніше нападають один на одного.

Після бою переможеного птаха, від якого часто залишається пошматований труп, віддають майстрам. Ті роблять опудало.

— Інколи півень іще живий. Часто такого добиває господар, аби не мучився, бо вилікувати рани важко. Або ж рубає спересердя, бо не виграв і гроші пішли на вітер. Переможця пускають до курей. Курчат від нього продають дорожче за решту. З них відбирають нових бійців. Я знаю кількох заводчиків, які мають бійцівських півнів у 20-му поколінні.

Після бою гостей частують напоями. Їх роблять з такої ж кількості складових, скільки пір'їн залишилося у хвості переможця.

×