20 жовтня загинув правитель Лівії 69-річний Муаммар Каддафі. Він керував країною 40 років. Про його особливості й слід, який залишив по собі, розповідає експерт Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос, 44 роки.
— Є така приказка, що благими намірами встелена дорога до пекла. Її уособленням і був Каддафі. Коли він 1969 року із такими самими молодими офіцерами здійснював революцію, вони справді думали про прогрес, модернізацію. Вважали, що тодішня лівійська монархія — застаріла й не відповідає потребам часу. Вони збиралися збудувати сучасну державу.
Каддафі був непересічною людиною, людиною фантазії. Він створив так звану третю теорію — що кожен має брати участь в управлінні країною.
Але коли ти намагаєшся зробити щось позитивне, то зазвичай стикаєшся з опором. У відповідь застосовуєш тиск на опонентів. Одного разу, потім — удруге і так далі. Авторитаризм Каддафі, як і будь-який інший, вибудовувався поступово. І в якийсь момент Лівія провалилася у пастку, з якої шляхом демократичної, мирної перебудови вийти було неможливо.
Муаммар Каддафі запевняв, що пішов з усіх посад?
— Так, офіційної посади він не мав. Але був лідером нації. Це набагато крутіше, ніж конкретно за щось відповідати.
Він написав учення для народу, яке назвав "Зеленою книжкою". Його владарювання узгоджувалося із заявленими принципами?
— Система влади в Лівії називається джамахірія — в перекладі "народовладдя". Вона нагадувала радянську. Так само, як і в СРСР, країною нібито керували ради — народні комітети. Насправді це був фіговий листок для диктатури. Основою режиму були силові структури, підзвітні Каддафі.
Лівійці читали "Зелену книжку"?
— Так, і мусили її вивчати, складати іспити та навіть жити згідно з нею. Але жили вони за нею рівно так само, як ми за "Історією ВКП (б)". Такі речі дуже подібні в різних країнах. Просто одні диктатори обмежуються владою, а інші намагаються вибудувати ще й ідеологічну надбудову, обґрунтування своєї влади. Каддафі хотів бути не лише лідером, а й ідеологом, провідником.
Зараз кажуть, що лівійці мали дуже хорошу соціальну систему і жили пристойно. Мовляв, чого їм бракувало за Каддафі?
— Я не довіряю даним статистики, бо маю свідчення людей, що жили в Лівії на 2 долари на день.
По-друге, халявщики є скрізь — люди, які готові віддати свободу заради ситого життя. Таких і в Україні багато. Проблема в тому, що лівійці порівнюють свій рівень життя не з Україною, а з Катаром, Об'єднаними Арабськими Еміратами. Маючи нафту, газ, вони запитують: а ми чим гірші? І бачать, що перешкодою є саме режим Каддафі.
Із чого почався його кінець?
— Опір Каддафі почався не вчора. Раніше він був більш пасивний і групи інтелектуалів просто тікали за кордон. Але були й ті, хто боровся проти режиму зі зброєю в руках. В останні роки це були ісламісти, які поєднували таку боротьбу із закликами до справедливості.
Теперішня революція розпочалася у Бенгазі. У цьому місті 2006 року в розпал "карикатурного скандалу" (щодо карикатур на пророка Магомета в данських газетах. — "ГПУ") пройшла демонстрація проти образи ісламу. Її розігнали. Були навіть жертви, до 40 осіб. Відтоді у лютому щороку люди виходили на демонстрації у пам'ять про загиблих. Коли почалися революції у сусідніх країнах, якраз заарештували адвоката, що захищав учасників цих щорічних мітингів. Це викликало масовий протест. Народ на вулицях вимагав звільнити адвоката, й дуже швидко почали наростати вимоги про лібералізацію та відставку Каддафі.
Лівія — країна на півночі Африки. На площі майже 1,8 млн кв. км живуть 6,5 млн людей. На одного приходиться 3,6 кв. км, але більшу частину країни займає пустеля. Лівія посідає восьме місце у світі за запасами нафти. Її видобуток — основна стаття прибутку. ВВП Лівії становить $14 тис. на душу населення, це 82-ге місце у світі. До війни в нафтовидобуванні, будівництві та медицині працювали близько 1,5 млн іноземців, зокрема кілька тисяч українців. 75% продуктів Лівія завозить із-за кордону — через суворий посушливий клімат і нерозвинене сільське господарство. Середня зарплата у Лівії — 1200 динарів, це майже 8 тис. грн. Пенсія становить 80% заробітку.
4 
1
Коментарі
49