17 квітня до центру столиці Вірменії Єревана стягують водомети та бронетехніку. Там п'яту добу протестують учасники акції "Зроби крок — відторгни Сержа". В обід парламент має обрати колишнього вірменського президента Сержа Сарґсяна, 63 роки, на посаду прем'єр-міністра країни. Мітингарі на чолі з опозиціонером 42-річним Ніколом Пашиняном виступають проти цього. Влада погрожує їм розгоном.
Протести в Єревані почалися 13 квітня. Один із організаторів — лідер опозиційної партії "Громадянський договір" Нікол Пашинян. Одночасно відбуваються протести в інших містах країни.
Вимагають від колишнього президента Сержа Сарґсяна відмовитися від посту прем'єр-міністра. Він очолював країну з 2008-го, до того рік керував урядом.
Прем'єр-міністра та президента Вірменії обирає парламент — Національні збори. 2015 року провели конституційну реформу. Основну владу зосереджено в руках прем'єра, а президент має представницькі повноваження.
Подібні конституційні зміни запровадили інші президенти пострадянських країн. Так продовжували своє правління. 1996-го на референдумі у Білорусі президент Олександр Лукашенко збільшив термін своїх повноважень із чотирьох до п'яти років. 2004-го провів референдум і отримав змогу балотуватися необмежену кількість разів. Таке ж право має президент Азербайджану Ільхам Алієв після референдуму 2009-го. Через сім років всенародне опитування подовжило президентський термін із п'яти до семи років. 2007-го казахський парламент дозволив президенту Нурсултану Назарбаєву висуватися на вибори необмежену кількість разів. Російський президент Дмитро Медведєв 2008-го збільшив термін повноважень глави держави з чотирьох до шести років для своїх наступників. Першим став Володимир Путін. Коли Сарґсян запроваджував зміни, обіцяв піти з влади, обурюються мітингарі.
2 березня президентом обрали 65-річного Армена Саркісяна. Він — колишній учений-фізик, був прем'єром Вірменії та послом країни у Великій Британії.
На 16 квітня кількість протестувальників у столиці сягає 20 тис. Розбивають наметове містечко, зводять невеликі барикади. Сотні лишаються ночувати на площах.
У понеділок люди намагаються прорватися до будівлі парламенту. Поліція застосовує світло-шумові гранати. По медичну допомогу звертаються 46 осіб, вісім із них — поліцейські. Мітингарі мають забої, у правоохоронців — колоті та різані рани. Поліція затримує близько 70 учасників акції.
17 квітня активісти починають сидячий протест. Блокують урядові будівлі.
Пашинян закликає до загальної непокори владі й проголошує ненасильницьку "оксамитову революцію". Поліцейські затримують його сина Ашота.
Пообіді парламент обирає Сарґсяна прем'єр-міністром. За це голосують 77 депутатів, проти — 17.
Президент Росії Володимир Путін вітає Сарґсяна телеграмою та телефоном. Сарґсян підтримував РФ на міжнародному рівні. Засудив санкції, які наклала на неї Парламентська Асамблея Ради Європи після вторгнення в Україну.
Нікол Пашинян закликає людей розійтися і відновити акції зранку. Оголошує, що для здійснення "оксамитової революції" створять спеціальний комітет. Поліція розчищає площі від барикад і прибирає намети. Наступного дня опозиційні мітинги тривають.
— Призначення Сержа Сарґсяна на посаду прем'єр-міністра — це лише привід для протестів. Основна причина — рівень корумпованості уряду за його правління, — говорить політичний аналітик-міжнародник Ілля Куса.
Протести не стануть масовими, вважає. Сарґсян висловлюється проти сусіднього Азербайджану. Між країнами тримається напруга після військового конфлікту в Нагірному Карабасі в 1991–1994 роках. Тоді вірмени з колись автономної Нагірно-Карабаської республіки повстали проти азербайджанської влади. Сарґсян досі надає їм підтримку.
Останні три роки у Вірменії економічний підйом. Це теж гратиме на руку новому прем'єру, додає експерт.
3 
1
Коментарі