На початку травня до реабілітаційного центру "Надія" в російському місті Чита привезли 5-річну Наталю Михайлову. Вона не вміє говорити, лише гавкає. Її 27-річний батько й на два роки молодша мати — безробітні, пиячать.
— Що в них дитина у квартирі, я знав тільки по плачу за дверима. За п"ять років її ні разу не виводили у двір погуляти, — розповідає сусід Олександр Петрович. — Дитя, як собака, в них жило. Але двох псів вони двічі на день вигулюють.
Сусіди зателефонували до соціальної служби захисту. Забирати дитину приїхали з нарядом правоохоронців.
— Дівчинку відбирали з боєм, — каже капітан міліції Лариса Попова. — У квартирі смерділо. Підлогу там не мили, мабуть, кілька років. Купа брудного одягу, певно, принесеного зі смітників. Батьків удома не було, лише дві собаки та близько десятка котів. Дівчинка гавкала і кидалася на нас, наче пес. Вона від найменшого шурхоту тремтить. Відстає у фізичному розвитку — виглядає на 2–3 роки.
— Дитя виснажене, налякане, — говорить Ніна Ємельчугова із центру "Надія". — За столом не вміє поводитися. На занятті з малювання олівці, мабуть, теж побачила вперше.
3 
1
Коментарі
1