76-річний Масафумі Нагасакі понад 20 років живе на безлюдному острові Сотобанарі на півдні Японії. Майже не вдягається. Раніше працював фотографом. Коли вийшов на пенсію, вирішив оселитися ближче до природи.
— Перший рік, коли тільки приїхав на острів, соромився ходити без одягу. Як неподалік проходив човен, я кидався вдягати штани, — розповідає Масафумі. — З часом в одежі стало так некомфортно, що я забув про неї. Природа диктує свої правила.
Відтоді лише пов'язує голову рожевим махровим рушником, щоб не пекло сонце.
Сотобанарі у перекладі означає "далекий острів". Він кілометр завширшки. Прісної води там немає. Човником Масафумі пливе до сусіднього населеного острова, щоб купити води й рису. Для нього це єдиний привід одягтися. Щомісяця родичі надсилають діду на життя 10 тис. ієн — це майже 1000 грн.
Першого місяця, коли японець оселився тут, острів накрив тайфун. Негода зруйнувала курінь, що його збудував собі Масафумі, й віднесла у море тент.
— Після шторму я просто лежав, згорнувшись калачиком, під сонцем. Тоді я майже здався, думав, на цьому острові жити неможливо. Але потім звик, і все налагодилося, — говорить відлюдник.
Масафумі живе за режимом. Уранці прокидається, вмивається, робить зарядку. Купається в морі. Далі готує рисові кульки. Снідає. Потім іде засмагати. Після цього готує обід. Перед вечерею прибирає на острові.
— Дуже важливо знайти собі місцину, де проведеш решту життя. Я вирішив, що моє місце — тут. Раніше не замислювався, як помру. Хтось це робить у лікарні, хтось удома, в колі рідних. Але вмерти тут, серед природи, — хіба це не найкраще?
1 
1
Коментарі