"Постпутінська Росія – парламентська демократія з правом народів вийти з неї" – Джой Нойм'єр

Думки в The New York Times оглядачки й історикині Джой Нойм'єр

Нинішній стан Росії – мілітаризована, ізольована, корумпована країна, у якій домінують спецслужби й згасають таланти – сотні тисяч людей втікають за кордон, рятуючись від призову на жахливу війну. Вона безрадісна.

У надії покінчити із цією похмурою реальністю деякі з нетерпінням чекають, коли Володимир Путін залишить посаду. Однак, щоб змінити країну, Путіну замало вмерти чи піти у відставку. Майбутні лідери РФ мають демонтувати й перетворити структури, якими він керував понад 20 років. Завдання, м'яко кажучи, непросте. Але група політиків розробляє план рішення.

Перший "З'їзд народних депутатів Росії", до складу якого увійшли відомі діячі опозиції, а також молоді представники місцевих і регіональних органів влади, зібрався в Польщі на початку листопада. Місце – палац у Яблоні під Варшавою. Це символічне місце – там відбулися перші переговори за круглим столом, які привели до кінця комуністичного правління в Польщі. Упродовж трьох днів інтенсивних дебатів російські учасники висунули пропозиції щодо відновлення своєї країни. У сукупності це спроба уявити Росію без Путіна.

Першим і найнагальнішим пріоритетом, звісно, є вторгнення в Україну. Усі на зустрічі виступають проти війни, яку, на їхню думку, Росія програє або вона призведе до ядерної катастрофи. Щоб упоратися з наслідками й запобігти повторенню трагедії, вони пропонують "акт про мир", який демобілізує армію та покладе край окупації української території, включаючи Крим. Вони пропонують створити спільну групу з розслідування воєнних злочинів, виплатити Україні репарації за пошкоджену інфраструктуру й сім'ям загиблих, відмовитися від майбутніх "загарбницьких воєн". На додаток до стримування майбутнього експансіонізму ця велика обіцянка забезпечила б істотне прощання з історією імперіалістичного вторгнення Росії.

Посадових осіб, винних у злочинах, теж треба буде викорінити, чого ніколи не було після розпаду СРСР. Також потрібна заборона працювати в державних та освітніх установах тим, хто належав до "злочинних" організацій, як-от ФСБ, працював на державних телеканалах або публічно підтримував війну, а також потрібно обмежити їхні виборчі права. Потрібно буде створити комісію з "депутінізації" для розгляду питання про реабілітацію окремих груп, зокрема, тих, хто публічно зрікся і не чинив особливо тяжких злочинів, відкрити архіви спецслужб.

А ось уклад самої Росії. РФ – сильно централізована країна, з мереживом понад 80 республік і областей, які суворо підпорядковані президенту, що дозволяє акумулювати величезну владу. Учасники зустрічі, спираючись на децентралізовані погляди часів розпаду СРСР, пропонують розпустити РФ та створити на її базі нову парламентську демократію. Згідно з широко сформульованим проєктом положення про "самовизначення", майбутня Росія має "існувати на основі вільного вибору народів, що її населяють".

Цей розрив зі справжнім міг би виправити нездійснені обіцянки минулого. Від Володимира Леніна до Бориса Єльцина сучасні російські лідери завжди пропонували децентралізацію, щоб заручитися підтримкою, а потім відмовлялися від неї, коли консолідували владу у своїх руках. Хоча, відповідно до чинної конституції Росії, всі суб'єкти федерації юридично рівні, істотна нерівність зберігається – факт, на який вказує непропорційне розміщення та загибель етнічних меншин з найбідніших республік, як-от Дагестан і Бурятія, на війні в Україні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Остання атака Росії – аргумент, щоб поставляти більше ППО" – Юліуш Сабак

Повернення до питання про більший суверенітет могло б дозволити республіці Чечня, що вже була відкололася, наприклад, покинути Росію після її жорстокого поневолення Путіним, водночас дозволяючи регіонам і республікам без сильних сепаратистських рухів переглянути розподіл ресурсів і змінити баланс сил із центром. Це зробило б країну справедливішою, одночасно підірвавши російський націоналізм.

З'їзд туманний в економічних справах. Один закон обіцяє "переглянути результати приватизації", проведеної в 1990-ті, що призвела до піднесення російських олігархів. Інший, спрямований на скасування вкрай непопулярної путінської пенсійної реформи 2020 року. Також пропонують переглянути сильну систему соціального захисту країни та розпочати відхід економіки Росії від залежності від експорту енергоресурсів.

З 1990-х, коли ввели приватизація та вільні вибори, багатство й влада в Росії переплелися. Політичні й економічні реформи не можна розглядати ізольовано одна від одної.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Політичне завдання з Кремля – взяти Бахмут" – Іґаль Левін

Це не єдина проблема. Головний організатор і спонсор зустрічі – Ілля Пономарьов, лівий технологічний підприємець. Єдиний депутат російського парламенту, який проголосував проти анексії Криму 2014 року. Він залишив країну, набув українського громадянства й тепер веде російськомовний канал новин у Києві. Скандальна постать у російських опозиційних колах. У серпні він підтримав убивство Дарії Дугіної, дочки філософа-євразійця Олександра Дугіна, і заявив, що це справа рук таємної партизанської армії всередині Росії. Ця непідтверджена заява обурила колег-опозиціонерів. Згодом Пономарьова відкликали із заходу, організованого давніми критиками Кремля Гаррі Каспаровим і Михайлом Ходорковським.

Попри розбіжності, російська опозиція має слабке бачення майбутнього. Ходорковський та Олексій Навальний, найвідоміший дисидент країни, який нудиться у виправній колонії в Росії, також виступили із закликами перетворити Росію на парламентську демократію з більшою кількістю влади, переданою на місцевий і регіональний рівні. Але соратники Навального не були присутні на з'їзді під Варшавою, як і Каспаров чи Ходорковський.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Доведеться розставляти неприємні пріоритети: захищати житлові об'єкти чи інфраструктуру" – сер Лоуренс Фрідман

Така ворожнеча не допомагає пропозиціям, які можуть здатися надуманими. Проте історія показує, що радикальні розробки часто зароджуються за кордоном чи у підпіллі. Наприкінці XIX і початку XX століть політичні емігранти в суспільствах, що сваряться, по всій Європі задумували падіння Російської імперії. Серед них був Ленін, який жив у Польщі на початку Першої світової війни.

Зараз, поки більшість населення Росії змушена поводитися тихо, а інші втрачають роботу або свободу за вираження інакодумства, можливість трансформації в країні здається малоймовірною. Але зміни можуть відбутися, коли їх найменше чекають. На початку 1917 року песимістичний Ленін журився, що, імовірно, не доживе до революції. Через кілька тижнів царя змусили зректися престолу.

Росія приречена на повторення минулого не більше, ніж будь-яка інша країна. Час переосмислити її майбутнє.

Переклад Gazeta.ua

×