"Байден має дати Україні все необхідне для перемоги" - Саймон Тісдалл

Думки у виданні The Guardian оглядача Саймона Тісдалла

Зволікання, нерішучість та боязкість характеризують закадровий підхід Джо Байдена до України після вторгнення Росії 15 місяців тому. Це посилює сумніви щодо довговічності підтримки США на початку американської президентської виборчої кампанії 2024 року. Контраст між Байденом та сміливим, енергійним керівництвом президента Володимира Зеленського вражає. Один турбується про ескалацію та втрати. Інший думає лише про перемогу.

Останній, запізнілий та незавершений крок Байдена, пов'язаний з наданням американських літаків F-16, ілюструє проблему. Зеленський просив винищувачі від початку війни. Сусіди, такі як Польща, співчували. Але, побоюючись спровокувати бійку з Росією, радник із національної безпеки Байдена Джейк Салліван та представники Пентагону публічно виступали проти постачань F-16 аж до березня.

Зеленському потрібні літаки, бо він знав, що Україна вразлива з повітря. У міру розгортання вторгнення російські ракети безжально обстрілювали населення, будинки та життєво важливу інфраструктуру України. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба пояснив, як F-16 чи аналогічні літаки могли підтримувати системи ППО, знижувати втрати та захищати наземні війська. Але українцям все рівно не давали літаків.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Мене били й піддавали тортурам, щоб лише визнав, що агент ЦРУ" - колишній полонений американець

Байден і Салліван також відхилили пропозиції досвідчених колишніх генералів США щодо патрулювання силами НАТО "гуманітарних безпольотних зон", на початку на заході України, для захисту цивільних від повітряних атак. Хоча, за загальним визнанням, це ризиковано, безпечні зони, подібні до минулих операцій Альянсу в Іраку, Боснії та Лівії, могли б врятувати багато життів і зупинити потік біженців. Вони досі можуть це робити.

Аргумент Байдена, тоді й зараз в тому, що такі інтервенції, які супроводжуються масштабними постачаннями зброї США, обміном розвідувальними даними та допомогою можуть розглядатися Володимиром Путіним як ескалація. Це здається розумним на перший погляд. Але надто обережним. Путін та його підлабузники Дмитро Медведєв та Сергій Лавров вміють грати на страхах Заходу. Щоразу, коли обговорюються нові форми допомоги Києву, лунають жахливі погрози, іноді про застосування ядерної зброї.

Байдену слід прислухатися до держсекретаря Ентоні Блінкена. Він за минулий рік помітив закономірність - попередження Кремля про відплату та пряму конфронтацію рідко призводять до чогось на практиці. Росіяни пихкають-пихкають, але переважно блефують. Путін не зовсім дурень. Він знає, що ніколи не виграє конфлікт із НАТО, не кажучи про те, щоб вижити в ядерній війні.

Очевидна ще одна закономірність – хронічна нерішучість Байдена. Минулорічне бурмотіння, яке затягнулося, затримали постачання зенітних ракет Stinger, батарей Patriot, ракетних систем великоїдальності HIMARS і танків M1 Abrams - усе, зрештою, дали. Європейські союзники, такі як Німеччина, використовували балаканину Білого дому, щоб виправдати власне затягування. Ці виляння, можливо, надарма затягли війну.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Бавовни" сприяють нашому наступу" - Іван Киричевський

Розворот з F-16, підтверджений на саміті G7 у Хіросімі минулими вихідними, відкриває шлях для навчання українських пілотів та надання союзниками по НАТО літаків "четвертого покоління". Але це типові ухиляння Байдена. Самі США не зобов'язалися постачати літаки. Якщо поставлять, то неясно, чи це будуть нові моделі F-16, оснащені новим озброєнням.

США пропонують непереконливі пояснення. Офіційні особи кажуть, що йшли за продуманим планом, щоб Україна отримала все важке озброєння та бронетехніку, необхідні для довгоочікуваного контрнаступу.

"Звичайно, ми могли б почати раніше, але пріоритети були набагато вищими, і деякі вважають це актом ескалації", - сказав міністр ВПС США Френк Кендалл, маючи на увазі підготовку пілотів на F-16.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Найважливіше - визволити Херсонську та Запорізьку області, узбережжя Азовського моря" - Олександр Мотиль

Насправді саме тиск з боку союзників США виявився непереборним, коли минулого місяця на авіабазі Рамштайн у Німеччині відбулася чергова зустріч контактної групи по Україні. Старі друзі, такі як Велика Британія та Нідерланди, а також східноєвропейські союзники закликали міністра оборони США Ллойда Остіна ще раз подумати. Після повернення у Вашингтон Остін порадив Байдену відмовитись від вето на літаки.

Американський розворот по винищувачах – особистий тріумф Зеленського. Його невпинне лобіювання принесло плоди, знову подолавши нерішучість Байдена, і розвіявши, якщо не розсіявши, його побоювання.

Провідна роль Зеленського була підкреслена, коли він затьмарив усіх у Хіросімі, ефектно з'явившись після пізнього прильоту з саміту Ліги арабських держав у Джидді. Україна не входить ні в G7, ні в ЄС, ні в НАТО, якщо на те пішло. Але Зеленський скрізь заслужив чільне місце. Його невгамовна дипломатія, підкріплена промахами Путіна, зробили членство в обох останніх організаціях цілком можливим.

Як лідер, здатний надихати свій народ і впливати на міжнародну думку, Зеленський присоромлює Байдена, Еммануеля Макрона та Ріші Сунака. Він також докорінно змінює стратегічний діалог. Політика США щодо Китаю, особливо Тайваню, помітно посилилася через російську агресію. А також завдяки тому, що Зеленському вдалося знову підкреслити непорушність кордонів у світі та національний суверенітет як загальновизнані імперативи.

Україна все більше встановлює темп дій також на місцях, незалежно від своїх основних партнерів. Вторгнення на південь Росії ополченців, які виступають проти путінського режиму, із використанням військової техніки США, зухвала атака дронів на Кремль, саботаж, вбивства та загадкові вибухи в окупованому Криму - ймовірна прелюдія до вирішального контрнаступу Києва. Успіх життєво важливий, якщо має запобігти китайському і можливому франко-німецькому тиску на Київ цієї зими, щоб обміняти землю на мир.

Уся ця діяльність українців, законна і незаконна, посилює занепокоєння Білого дому в міру того, як американська громадська підтримка України, схоже, слабшає. Оскільки жоден із його головних суперників-республіканців у 2024 році, Дональд Трамп і Рон ДеСантіс, не мають наміру допомагати Києву, Байден має бути сміливішим і робити більше і швидше, оскільки його час і час України, можливо, закінчуються. Байден описує війну як основну боротьбу між свободою та тиранією. Це так. Тому, пане Байдене, дайте Зеленському все, що йому потрібне для перемоги.

Переклад Gazeta.ua

×