Ціль росіян в ракетному терорі останніх днів - бити по цивільних цілях і сіяти кривавий терор. Він може спричинити більш ефективну роботу ЗСУ на полі бою. Український контрнаступ залежить від погоди, підготовки наших сил та знесилення ворога. Для вдалих диверсій в тилу ворога потрібен час і вдалий момент. Тож це елемент фортуни, якщо вдається здійснювати акції під час підготовки до наступу. Росіяни штурмують Бахмут, бо інакше були б вимушені стати в оборону по всій лінії фронту. Про це в інтерв'ю Gazeta.ua розповів військовий експерт Іван Киричевський.
Командувач Східного угруповання військ генерал-полковник Олександр Сирський знову відвідав Бахмутський напрямок фронту. Він сказав, що "ЗСУ продовжують тримати Бахмут, знищувати "Вагнера", інші боєздатні підрозділи російської армії, і дають підготуватися резервам". Це моральна підтримка бійців та спостереження за ситуацією на місці?
Так. Він відвідує найбільш небезпечні позиції фронту не в ролі спостерігача, а командувача відповідного угрупування військ. Велике значення досі має продовження оборони Бахмута, втримання решти міської забудови в руках ЗСУ, "дороги життя" – єдиної асфальтованої дороги, за яку тривали важкі бої.
Сирському притаманний антикризовий стиль менеджменту, який взяв на озброєння з лютого 2022 року та оборони Києва
Сирському притаманний антикризовий стиль менеджменту, який взяв на озброєння з лютого 2022 року та оборони Києва. Його поведінка – типова. Це не був візит із особливих мотивів. Він туди регулярно їздить.
Бахмут - місто, за яке тривають важкі й криваві бої. Ворог атакує його, зокрема, з повітря. Комунікації під загрозою. Якщо там безперешкодно кілька разів за декілька тижнів побував воєначальник, то не лише ЗСУ добре роблять роботу, але й Сирський як командуючий відповідного угрупування.
Росія відновила ракетні удари по цивільних об'єктах після 51 дня тиші - Павлоград, Умань. Бачимо успішну роботу наших ППО, яка збиває майже всі ракети, але деякі, на жаль, потрапляють в цілі. Яка зараз мета окупантів?
Це військові злочини. Свідомо б'ють туди, де можуть попасти в житлові будинки, навіть якщо в них не ціляться. Це визнають у США. Західні аналітики навіть не розглядали варіанти, що росіяни промахнулися, коли попадали по цивільних цілях в Дніпрі, Кременчуку та інших містах.
Навіть, якщо брати до уваги, що в давніших випадках були ракети Х-22, які можуть промахнутися на 1 км, то недолік зброї їх не виправдовує.
У випадку обстрілів останніх днів, то застосували новіші ракети Х-101. Навіть якщо припустити, що в росіян раптом прокинувся гуманізм, і проклали маршрут ракет так, щоб не попасти в цивільні будівлі, якщо ракета попала по житловому будинку, це їхній військовий злочин.
Якщо зробити поправку, що на Х-101 росіяни встановили новішу електроніку й на фінальному етапі польоту ракета має ледь не картинку цілі, то не розумію версії, що могли промахнутися.
Їхня стратегія – бити по цивільних цілях і сіяти кривавий терор. Свою тактику пояснюють бомбардуванням західними союзниками німецьких міст при завершенні Другої світової війни. Мовляв, 80 років тому британці та американці бомбардували німецькі міста, щоб послабити моральний дух німців, залишити нацистський ВПК без людей, тож росіяни вважають таке за легітимний спосіб ведення війни зараз.
Коли росіяни визначають собі військову ціль, то, насамперед, виходять із логіки, що бомбардувати наші житлові квартали - легітимно. Лише наші сили ППО не дають їм змоги літати по всій країні та перетворювати міста на нові Маріуполі.
Для російських терористів бомбити житлові квартали – легітимна військова ціль
Для російських терористів бомбити житлові квартали – легітимна військова ціль. Виходять із логіки, що чим більше у нас буде негативного морально-психологічного ефекту, тим для них краще.
Чи може бути ракетний терор спробою спровокувати ЗСУ на передчасний контрнаступ?
Про це краще запитати в автора тези, радника президента Михайла Подоляка. У нас основна оперативно-тактична одиниця для наступу – бригада. Кожна з близько десятка, які готуються на Заході, до 5000 осіб. Плюс сотні одиниць бронетехніки. Навіть якщо комусь із росіян чи Подоляку здається, що перехід у наступ такої величезної військової машини можливий раптово у відповідь на провокацію, це доволі хибна точка зору.
Як можна спровокувати передчасний наступ, якщо, за відео, яке зливають наші військові, досі на полях багнюка ще настільки велика, що радянського типу танки з горем-пополам можуть пройти, а західні бронемашини чи БМП – тим паче, ні. Навіть західні тягачі, придумані для бездоріжжя, там грузнуть.
Наш контрнаступ залежить від багатьох речей. Насамперед, від погоди. По-друге, нам потрібно максимально загальмувати наступ окупантів під Бахмутом і на інших ділянках східного фронту, щоб видихнулися й зупинилися. Тоді наші війська, не чекаючи оперативної паузи, перейдуть в атаку.
Логіка, що така велика військова машина рушить непідготовленою в атаку на укріплені позиції рашистів, бо росіяни провокують терористичними обстрілами - нісенітниця. Цей терор може спричинити лише більш ефективну роботу ЗСУ на полі бою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Найважливіше - визволити Херсонську та Запорізьку області, узбережжя Азовського моря" - Олександр Мотиль
Міністр оборони Олексій Резніков заявив, що військові "виходять на фінішну пряму" у підготовці до контрнаступу і командування вирішуватиме "як, де і коли". Українська влада такими виступами змушена реагувати на очікування щодо контрнаступу в Україні та в західних партнерів?
Такі заяви роблять для морально-психологічного впливу на противника. Ворог очікував нашого наступу вже 20 квітня, на день народження Гітлера, і на 30 квітня, на день його смерті. Для їхньої пропаганди в нас же тут нацистський режим.
Тепер кажуть, що ЗСУ відсвяткують 9 травня та влаштують росіянам "побиття немовлят". Точніше "побиття вагнерівців", бо це говорив глава організованого злочинного угруповання ПВК "Вагнер" Євген Пригожин.
Коли Київ формує заяви щодо наступу, то виходить з їх військової доцільності
Коли наше військово-політичне керівництво формує заяви щодо наступу, які мають транслюватися на широку аудиторію, виходять саме з військової доцільності. Не думаю, що тут є націленість на наше суспільство чи західних партнерів. Хоча, можливо, в цім теж є певна медійна логіка.
Щодо того, "що люди розчаруються в результатах наступу", то військово-політичне керівництво не керується цими очікуваннями. Під час минулих контрнаступів, теж не вдалося вийти на лівий берег Херсонської області, а в Харківській області, на плечах відступаючих росіян, не вдалося заскочити в Сіверськодонецьк та Лисичанськ. Чи дуже були тоді розчаровані? Ні, бо й так багато досягли. У нас логіка в керівництва не працює на те, щоб задовольнити суспільство.
У західній пресі та з витоків документів Пентагону багато скептичних оцінок щодо перспектив контрнаступу. Які наслідки таких публічних оцінок для нас?
Для нас ніяких. Йдеться про аналітичні спроможності Пентагону, інших органів військово-політичного управління США. Світ побачив не надто високу якість їх експертних оцінок.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Найкраща гарантія подальших постачань зброї – українські перемоги на полі бою" – Рассел Берман
Регулярна "бавовна" в Криму - елемент підготовки до контрнаступу?
Зважаючи, що такою доставкою "бавовни" займається Головне управління розвідки України, це може бути як рутинна робота, так і цільова. Використовують можливості, коли ті з'являються. Такі "бавовни" в різних місцях сприяють наступам.
Позаяк усе роблять в тилу ворога, скоріш за все, для цього потрібен тривалий час і вдалий момент. Успіх операції не можливо передбачити наперед. Якщо такі акції як удар дронами по нафтобазі чи підрив залізничного полотна в Брянські області РФ відбуваються, дуже добре. Але це радше елемент військової фортуни, який грає на руку ЗСУ, коли готуємо контрнаступ.
У Білому домі оприлюднили оцінки, за якими лише з грудня в Україні загинули 20 тис. російських військових, а з пораненими - 100 тис. втрат. Переважно, біля Бахмута. Такі безперестанні криваві штурми – спроба взяти місто хоча б до 9 травня?
Не думаю, що стоїть питання про взяття міста до чергової "червоної дати в календарі". Радше, в росіян немає іншого напрямку для атаки. Немає виходу, як продовжувати наступи.
На взяття Бахмута росіяни відправили 10% військ, 10% бронетехніки та 5% артилерії. Решта 90%-95% розмазані по фронту. Сил на наступи в інших місцях немає
Для них буде катастрофою ставати в тотальну оборону по всьому фронту. Зараз на взяття Бахмута відправили 10% військ, 10% бронетехніки та 5% артилерії. Решта 90%-95% розмазані по фронту. Сил на наступи в інших місцях немає.
У них немає виходу, як продовжувати штурми в спробі просунутись. Бахмут сковує їх можливості наступати на інших ділянках, але кинути його вже теж не можуть. Занадто багато вклали.
На початку року ми очікували російського наступу з кількох напрямків, подібно до лютого 2022 року. По факту, вийшли багатомісячні криваві бої за Бахмут, Авдіївку та Вугледар. На більше росіяни не здатні зібрати сил. Вимушені там безуспішно наступати, інакше опиняться в моральній катастрофі, якщо їхня оборона сама по собі обвалиться швидше, ніж до ЗСУ прийде бригада танків Abrams.
Чи існують можливості, як нам, зберігаючи фронт, краще зберегти життя солдатів, бо бої, особливо біля Бахмута, забирають здоров'я й життя наших найкращих захисників?
Якщо говорити про ідеї, які мають втілювати в життя, то краща тактична медицина. Рецепти, як зробити, є відносно простими – на рівні волонтерів не купувати погані турнікети за принципом "краще щось, ніж нічого", більше санітарних автомобілів і пікапів, більше пожертв на ЗСУ, різні спеціалізовані броньовані машини та речі для захисників, активна робота дипломатів і політиків по лінії лобіювання потреб у форматі "Рамштайн" та з окремими партнерами. Втілювати все тихою невтомною працею.
Проходити до кінця курс тактичної медицини з бійцями, які їдуть на передову. Проводити для них всі необхідні навчання. Брак чогось потім дорого обходиться – втратою здоров'я та життя.
З іншої сторони, ЗСУ щодо тактичної медицини багато в чому стрибнули вище голови. Особливо, якщо порівнювати до того, як росіяни ставляться до своїх втрат на полі бою. Багато їхніх вмирає під час транспортування в госпіталь.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Що означає перемога України?" - Енн Епплбаум
Історик Енн Епплбаум пише, що цілі України та західних партнерів у війні різні. Наша - звільнити всі території, а партнерів - невизначена. І чим менше вони дають нам зброї, тим більше їх прогнози, що війна може зайти в глухий кут - прогноз, що сам по собі збувається. Наскільки великий ризик дуже тривалої війни без значних перемог та поразок?
Не дочекавшись перших годин і днів контрнаступу, не доцільно давати передбачення, як надовго може затягнутися війна.
Сили оборони України вже нараховують до 1 млн осіб. У нас при розвалі СРСР була менша армія
Щодо негативістських та алярмістських публікацій в західних ЗМІ, є кілька площин. Зброї та снарядів на складах західних країн, після десятиліть роззброєння з кінця холодної війни, справді бракує, щоб оснастити таку чисельну армію як наша сьогодні. Для цього слід запускати виробництво, вкладати кошти та будувати відповідні стратегічні плани. Сили оборони України вже нараховують до 1 млн осіб. У нас при розвалі СРСР була менша армія. Й тоді було кілька тисячі танків та артилерії. У НАТО в Європі були в той час менші арсенали. Не говоримо про їхню якість.
З іншого року, алярмістські повідомлення в західних ЗМІ можуть звучати, щоб не допустити негативного сценарію. У нашій публіцистиці часто пишуть, що, мовляв, Захід не уявляє розвалу Росії, не уявляє перемоги України, але в нас теж мало хто проговорює, як саме, крок за кроком, має виглядати розпад РФ та кінцева перемога України. Як сформувати потрібні для нас умови та обставини.
Перемоги Кремля ніхто притомний на Заході не хоче. Саме тому виникають такі публікації, які формують дискусії, а як саме має відбутися процес перемоги. Ми ж їх сприймаємо як алярмістські та негативістські.
У кінці минулого року голова ГУР Кирило Буданов говорив, що на кінець весни - початок літа 2023 року українські сили можуть зайти до меж Криму. Як зараз можна скорегувати такі перспективи?
Знову ж таки, не дочекавшись контрнаступу, динаміки його розвитку, зарано коригувати оцінки. 31 травня можна буде про щось говорити щодо прогнозу.
Оборона росіян обвалилася, прийняли чергове "непросте рішення", і ЗСУ 11 листопада зайшли в Херсон
Існує історія, коли Буданов говорив, що до кінця листопада 2022 року Херсон звільнять. Ще в жовтні здавалося, що цього не станеться. А сталося так, що буквально за лічені дні оборона росіян обвалилася, прийняли чергове "непросте рішення", і ЗСУ 11 листопада зайшли в Херсон. Тому нам про щось можна буде говорити або після початку та розвитку контрнаступу, або вже в кінці травня.
1 
25817
Коментарі