"Що означає перемога України?" - Енн Епплбаум

Думки (скорочено) у виданні The Atlantic історика та публіцистки Енн Епплбаум

У березні 1774 року князь Григорій Потьомкін, коханий генерал і колишній коханець Катерини ІІ, узяв під контроль анархічний південний кордон імперії – регіон, яким раніше керували монгольські хани, козацькі війська та турки-османи. Як намісник Потьомкін вів війни та засновував міста – зокрема, Херсон, першу базу російського Чорноморського флоту. У 1783 році він приєднав Крим і став уособленням імперської слави.

Росія окупувала Херсон на початку березня 2022 року. Російські солдати викрали мера, катували міських службовців, вбивали мирних мешканців та крали дітей. У вересні Володимир Путін провів церемонію в Кремлі і оголосив Херсон та інші окуповані території частиною Росії. Але Херсон не став Росією. Партизани билися всередині міста за допомогою замінованих автомобілів та диверсій. Поки окупанти проводили квазіреферендум, щоб показати, що українці обрали Росію, російська армія тихенько готувалася до відступу. До жовтня українська армія підійшла до околиць Херсона. Саме тоді росіяни зробили щось особливо дивне – викрали кістки Потьомкіна.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Найважливіше - визволити Херсонську та Запорізьку області, узбережжя Азовського моря" - Олександр Мотиль

Потьомкін помер 1791 року. Його череп та кілька інших кісток були перенесені до собору Святої Катерини у Херсоні, збудованому ним самим.

Наразі ЗСУ готується до нового контрнаступу. Але що таке перемога України? Це питання постійно ставлять кожному американському чиновнику, кожному експерту на всіх публічних дебатах, присвячених Україні. У самій Україні питання взагалі не сприймається як складне.

Перемога означає, по-перше, що Україна зберігає суверенний контроль над усією територією, яка була в межах її міжнародно-визнаних кордонів, включаючи землі, захоплені РФ із 2014 року – Донецьк, Луганськ, Мелітополь, Маріуполь, Крим. "Кожен см наших 603 550 кв км", – каже глава МЗС Дмитро Кулеба.

Українці вважають, що фактична передача території Росії у 2014 році наштовхнула Путіна на думку, що він може взяти більше і вони не хочуть повторювати цю помилку. Якщо покласти край війні, припинити вогонь, і залишити великі частини країни під контролем РФ, то це може дати Путіну стимул до перегрупування, переозброєння і повторної спроби. Українці зазначають, що територія, яка перебуває під контролем Путіна - місце злочину, де щодня відбуваються репресії, терор та порушення прав людини. Українці, які залишаються на окупованих територіях, наражаються на постійний ризик втратити майно, ідентичність і життя. Жоден український лідер не може відмовитися від ідеї їхнього порятунку.

Перемога означає, по-друге, що українці у безпеці від терактів, від обстрілів, від ракет, які потрапляють в будинки та супермаркети.

Безпека означає, що знову відкриваються аеропорти, повертаються біженці, відновлюються іноземні інвестиції та можна відновлювати будівлі, не побоюючись, що ще одна російська ракета зруйнує їх. Для досягнення такої безпеки Україні потрібно більше, ніж лише припинення вогню. Країна має бути вбудована в якусь структуру безпеки, достатньо надійну, щоб їй можна було довіряти, щось схоже на НАТО, якщо не в сам Альянс. Україна повинна буде переосмислити себе як прифронтову державу, подібну до Ізраїлю чи Південної Кореї з оборонною промисловістю світового рівня та великою постійною армією. Стримування – найважливіша гарантія миру.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Найкраща гарантія подальших постачань зброї – українські перемоги на полі бою" – Рассел Берман

Перемога означає, по-третє, справедливість. Справедливість для жертв війни, для людей, які втратили будинки чи кінцівки, для дітей, яких забрали у батьків. Правосуддя може бути відновлено різними способами - через репарації, передачу захоплених російських активів, що підпадають під санкції, або через Міжнародний кримінальний суд, який недавно видав ордер на арешт Путіна за викрадення українських дітей та їх депортацію в РФ. Більш важливо, ніж засоби правосуддя – сприйняття справедливості. Ні Путін, ні Росія не можуть залишатися непокраними. Жертви потребують визнання, що вони стали несправедливими цілями. Поки не буде досягнуто такої справедливості, мільйони людей не відчують, що війна закінчилася, і не перестануть домагатися відшкодування шкоди чи помсти.

Перемогу можна визначити. Але чи можна досягнути? Частина відповіді – військова, технічна, логістична. Проте частина має політичний і навіть психологічний характер. Українська теорія перемоги включає усі ці елементи.

У російській історії військова перемога часто зміцнювала самодержавство. Завоювання Потьомкіна зміцнили Катерину II. Перемога Йосипа Сталіна над Адольфом Гітлером зміцнила його режим. Навпаки, військові невдачі часто надихали політичні зміни. Втрати Росії під час Першої світової війни допомогли розпочати російську революцію. Втрати СРСР в Афганістані у 1980-х допомогли запустити реформи горбачовських років, які спричинили розпад СРСР.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Щоб зробити Росію нормальною, їй слід відрізати "воювалку" - Іван Ступак

Морська катастрофа, яку Росія спіткала під час російсько-японської війни, під час Цусімського бою в 1905 році, допомогло розпалити революцію 1905 року і змусити царя провести політичні реформи, включаючи створення першого в Росії парламенту і першої конституції.

Українцям потрібен подібний військовий успіх, який має достатню символічну силу, щоб викликати зміни в Росії. Це може означати революцію і навіть зміну керівництва. Володимир Зеленський вважає, що Захід надто багато часу думає про Путіна, переймаючись тим, що в нього в голові.

Важливо лише одне – керівництво Росії має зробити висновок, що війна була помилкою, і РФ має визнати Україну незалежною країною, яка має право на існування. Іншими словами, російська еліта повинна зазнати внутрішнього зрушення, подібного до того, що змусило французів припинити їхній колоніальний проєкт в Алжирі на початку 1960-х. Більш повільне, але таке ж глибоке зрушення відбулося у Великій Британії на початку ХХ століття, коли британський правлячий клас був змушений перестати говорити про ірландців як про селян, нездатних керувати своєю країною, і дозволити їм її створити. Коли це станеться у Росії, війна закінчиться. Чи не закінчиться, а триватиме ще не один місяць чи рік.

Ніхто не знає, як і коли настануть ці зміни - наступного тижня чи наступного десятиліття. Але українці сподіваються, що зможуть створити умови, в яких можуть статися політичні потрясіння та поворотні події. Можливо, сучасним еквівалентом Цусімської битви буде ще одна російська морська катастрофа або звільнення Маріуполя – його захоплення військами РФ у березні 2022 року встановило новий післявоєнний стандарт жорстокості та жаху в Європі.

Усі, не лише українці, але теж білоруси, венесуельці, іранці та інші жителі світу, чиї диктатури підтримуються росіянами, чекають на контрнаступ.

Але найсильніший символ – Крим. Анексія півострова в 1783 році надихнула Путіна на любов до Потьомкіна. Власна окупація Путіним та анексія Криму у 2014 році омолодили його президентство. Гасло "Крим Наш" поширилося Росією у пориві імперіалістичних емоцій та радянської ностальгії.

Крим став символом і для українців. Вторгнення 2014 року ознаменувало початок війни Росії проти України. Подальша анексія показала українцям, що міжнародна правова система їх не захистить. Історія кримських татар - мусульманського народу, що становив більшість населення півострова до приходу Потьомкіна, перегукується з історією решти країни. Татари піддавалися репресіям, залякуванню та етнічним чисткам як за царського, так і за радянського режимів. У 1944 році Сталін депортував їх усіх, близько 200 тис. осіб, до Середньої Азії. Повернулися вони лише після 1989 року. Після 2014 року багато татар знову залишили півострів. Понад 100 із них зараз – політичні в'язні.

Значення Криму також стратегічне. За останні дев'ять років путінський режим перетворив півострів із курортної зони на щось, що нагадує російський авіаносець. Там є в'язниці для захоплених українців. Він служить транспортним вузлом для перевезення вкраденого українського зерна. Глава окупаційної адміністрації Сергій Аксьонов назвав Крим "передовим форпостом" окупації півдня України.

Знаючи, що Крим зводять у фортецю, українці говорять про його "військово-політичне" звільнення, а не про суто військовий контрнаступ. Як тільки вони перекриють автомобільні, залізничні та водні шляхи до півострова та обстріляють військову інфраструктуру дронами, можна припустити, що багато жителів РФ, особливо недавні іммігранти, переконаються, що їм краще жити десь в іншому місці. Детальні плани щодо деокупації Криму вже існують.

Це все фантастика? Можливо. Але у лютому 2022 року успішна оборона Києва теж виглядала фантастикою. Щоб передбачити, що може статися в Україні через рік, потрібне бачення світу, якого поки що немає, та визнання, що фантазії іноді стають реальністю.

Чи американці поділяють це бачення? США підтримали Україну на рівні, що колись був неймовірним. Його можна порівняти хіба що з програмою ленд-лізу у Другій світовій війні. Ми забезпечили Україну розвідкою та зброєю, подбали про українських біженців, запровадили жорсткі санкції проти Росії. Досі не було вторинної катастрофи. Незважаючи на тисячі прогнозів, європейці не замерзли взимку, коли змушені були шукати альтернативу російському газу. Третя світова війна не розпочалася. Але протягом наступних місяців, доки українці зроблять усе можливе, щоб перемогти, демократичний світ має вирішити, чи допомагати їм у цьому. Суверенітет, безпека та справедливість - хіба американці не повинні хотіти, щоб війна закінчилася так само?

Звичайно. Це те, що сказав би будь-який високий урядовець в адміністрації Джо Байдена, будь-який глава МЗС Європи, якби його запитали під запис. У приватному порядку відповіді менш зрозумілі. Підтримки, яку Америка досі надавала Україні, достатня, щоб допомогти її армії стримати Росію, достатня, щоб повернути Херсон та деякі території на Харківщині. Але Штати ще не дали Україні ні винищувачів, ні своїх найсучасніших ракет великої дальності.

Незрозуміло також, чи вважають усі у Вашингтоні, Брюсселі та Парижі можливим чи бажаним, щоб Україна повернула собі всю територію, втрачену з лютого 2022 року, не кажучи про територію, захоплену 2014 року. У квітні просочилися документи Пентагону, які запропонували похмуру оцінку можливостей України, передбачаючи, що ні Росія, ні Україна не зможуть досягти чогось більшого, ніж "незначні" територіальні надбання внаслідок "нестачі військ та запасів". Це може бути пророцтвом, яке саме по собі здійснюється. Якщо Україні дадуть недостатньо зброї, вона матиме недостатньо зброї.

Один західний чиновник недавно сказав, що перспектива повернення Криму Україною є настільки далекою, що його країна не підготувала жодних планів на випадок непередбачених обставин. Якщо Захід не планує перемоги, перемогти буде важко.

Побоювання, що Путін застосує ядерну зброю для захисту Криму, ховаються під поверхнею, але ми сказали йому, що відповідь на це матиме "катастрофічні наслідки" для Росії. Прагнення зберегти статус-кво і страх перед тим, що може бути потім, дуже сильні. Президент Франції Еммануель Макрон заявив, що Росія має бути переможена, але не "розчавлена".

У західних столицях стурбованість наслідками поразки Росії означала надто мало часу, витраченого на роздуми про наслідки перемоги України. Українці не єдині, хто сподівається, що їхній успіх може підтримати цивілізаційні зміни. Росія в тому вигляді, в якому вона зараз є, залишається джерелом нестабільності не лише для України, а й для всього світу. Російські найманці підтримують диктатуру в Африці. Російські хакери підривають вибори у всьому демократичному світі. Гроші російських компаній утримують диктаторів при владі у Мінську, Каракасі, Тегерані.

Перемога України відразу ж надихнула б людей, які борються за права людини та верховенство права, де б вони не були. У недавній бесіді у Вашингтоні білоруський активіст розповів про плани своєї організації щодо реактивації білоруського опозиційного руху. На даний момент він все ще працює підпільно. "Всі чекають на контрнаступ", - сказав він.

І він має рацію. Українці чекають на контрнаступ. Європейці, Схід та Захід чекають. Середньоазіати чекають. Білоруси, венесуельці, іранці та інші жителі світу, чиї диктатури підтримують росіяни, усі теж чекають. Цієї весни, влітку, восени Україна отримує шанс змінити геополітику на ціле покоління.

Переклад Gazeta.ua

×