Президент Петро Порошенко виступив у парламенті із щорічним посланням. Основним мессиджем промови було те, що ми перейшли ту межу, коли схеми Віктора Януковича можуть повернутися. Другий - Україна буде успішнішою. Сьогодні ми побачили нову та свіжу для українського політичного поля риторику. Це добре. Бо коли змінюється стилістика, значить, є реакція на зміни в суспільстві. Є готовність до нової системи відносин. Але як їх артикулювати та унормувати - треба ще вирішувати. Тому що одними змінами Конституції тут не обійтися.
Раніше послання президента, як жанр, базувалося на місці та ролі держави. Політичний клас показував "ритуальні танці", які не зобов'язували його бути підзвітним людям. Мали з ними паралельні світи. Нинішнє цікаве тим, що у головних аргументах, які хоче і планує застосовувати президент, він апелює до волі народу. Тепер можновладці не імітують, що керують "хвилею", а намагаються її тримати.
Порошенко основний акцент робив на реальності - на війні. У посланні президент грішив прикрашеним уявленням про те, що відбувається насправді. Перебільшив своє місце у здобутках. Казав, що не запроваджує воєнний стан, щоб Україна залишалась демократичною та не стала жертвою Росії. В цьому питанні Порошенко апелює до волі західних партнерів. Вони все ще вірять в те, що з Путіним можна про щось домовитися. А українці в цей час втрачають своїх найкращих бійців і не вірять в таку ідею. Так президент вкотре привертає до цього увагу Заходу. Він буде затягувати введення воєнного стану, бо той позбавить можливості функціонувати громадянські інститути, які є його союзниками у боротьбі з монополіями.
Також заявив про спрощення умов ведення малого та середнього бізнесу. Виглядає так, що у боротьбі з олігархами він готовий справді зіграти у переформатування на користь більшості бізнесменів замість вузького кола тих, хто приймає рішення. Звичайно, Порошенко здобував свої активи теж не через дуже праведні схеми, хоча на той час вони були цілком легальні. Тепер вважає, що він, як людина, яка робила трохи більше в промисловості, аніж інші, може нав'язувати нові правила гри. Але цьому не довіряють. Бо президент залишається олігархом. У тих колах впевнені, що він використовує демократичні механізми для перерозподілу активів на свою користь.
Ще пообіцяв, що діяльність кожного міністра буде розглянута під мікроскопом вже восени. Зробив це через те, що в суспільстві є настрої, які було б гріх не поексплуатувати. У виконавчої влади є реальні здобутки, але до неї суспільство ставиться з недовірою. Працює стара звичка бачити в міністрах людей, які більше дбають про себе, аніж про країну та народ. Такі стереотипи дуже живучі. Ламати їх треба жорсткою підзвітністю.
2 
1
Коментарі