62-річний Валерій Соболєв торік 7 червня вийшов із тюрми. Чоловік осів у притулку для колишніх ув"язнених у селі Українка Літинського району.
— Люди виходять із тюрми, у них ні кола ні двора, — пояснює ініціатор створення притулку пастор церкви "Євангельські Християни-Баптисти" в Літині 50-річний Павло Почапський. — Ми їм в Українці на пожертвування віруючих придбали будинок. Там жили чоловік п"ять. А зараз — один дєдушка. Люди на очах міняються. Наш дєдушка не п"є, не курить. Ми ним довольні. Розвів курчат, індичат.
Притулок на околиці, біля лісу. Невисокий чоловік у плавках щось стукає молотком.
— Вы случайно не из верующих? — зустрічає мене біля хвіртки. На його грудях наколка портрета Леніна. — Проходите в дом. Здесь у нас общежитие.
Простора кімната, свіжопофарбована. На стіні висить полотно з вишитим "Отче наш...".
— Когда приезжают братья, мы молимся, — веде далі Соболєв, надягаючи сорочку і штани. — Раза два в неделю бывают. Здесь работы и работы! Видели, какой сад посадили? Полторы тысячи яблонь.
Уперше до колонії Соболєв потрапив, як каже, "по малолетке".
— Иду с товарищем, — згадує. — Он вдруг присел. Как будто шнурок завязать. Мимо девушка проходила. Он с ноги нож достал — и к ней: снимай часы. Я рядом стоял. Ему дали два года и мне два года.
"Ходок" у Валерія Соболєва було шість.
— Второй раз только с тюрьмы вышел, — додає. — Мама говорит: "Беда" — и показывает разорванную одежду сестры. Ее сосед изнасиловал. У меня в голове дурь, за нож схватился, побежал отомстить. Дали семь лет… Когда освободился, жена Лидка с другим уже живет. Потом опять на три года попал — украл сварочный аппарат. А вот последний раз мне 15 лет дали. За что — не знаю. Зять засадил. Дочка умерла, он стал хозяином дома. Cоседскую девочку подговорил, и та заявила, что я ее изнасиловал. А я к ней пальцем не прикасался. И в заключении экспертизы было, что она девочка.
Питаю, за що він сидів попередні 12 років.
— Оно вам надо? Вот помогли бы пенсии добиться. Я в Одессе работал сантехником. А в ответе с департамента архивных дел пишут: "Приказы ЖЕКа-36 за 1965–1969 годы не сданы в архив".
Востаннє Валерій Соболєв сидів у Стрижавці.
— В колонию приехал пастор. Я начал посещать собрания. А в Украинке принял крещение. Здесь хорошо. Воздух, природа. Сегодня утром глядь в окно, а там заяц у калитки. Было бы ружье... Но нельзя.
Притулку трохи більше року. У селі він працює неофіційно.
— Я не бачила жодних документів, — каже 52-річна Дарія Царюк, секретар Кулизької сільради, до якої входить Українка. — Виходить, що там живуть як на квартирі. Але нарікань від місцевих нема.
8 
35413
Коментарі