Під стіни Вінницької обласної державної адміністрації у вівторок приїхали 30 колишніх працівників Уладівського цукрового заводу, що на Літинщині. Вимагали від губернатора Олександра Домбровського, щоб заборонив власнику підприємства різати його на металобрухт.
— Він уже порізав два заводи в Яришівці й Гонорівці, тепер до нашого взявся, — обурюється колишній працівник 77-річний Анатолій Поплавський. — Він цей завод два роки назад за шість міліонів купив, а тепер 15 просить. Найшовся покупатель, то він уже 23 міліони хоче. Даватиму 23, він 30 правитиме.
— Та у нашому заводі металолому тільки на 40 мільйонів, того він так його хоче вирізати, — махає кулаком 47-річна Галина Левадна. — А в нас це єдине місце для роботи. Не буде заводу, не буде й села. Усі на заробітки пороз"їжджаються. А разом із нашим вимруть сусідні села: Журавне, Олександрівка, Іванова, Матяшівка.
Двоє чоловіків кладуть під транспарантами мішок цукру з написом "Уладівський цукор для губернатора".
— З 23 березня завод в облозі тримаємо, — повертає мішок, щоб було видно напис, 54-річний Микола Сторожук. — 2 квітня власник, Олексій Румянцев, до нас малолєток привіз різати завод. Закрив цих дітей на півдня на складі. Ми їх попросили із заводу. Вони замість документів нам метрики показували.
— Я одного за рукав піймала, — перекрикує натовп Галина Левадна. — А він мені каже, що йому в колонії два місяці відсидіти лишилося. Нам Румянцев сказав, що за цих дітей не відповідає, бо найняв їх через якусь дніпропетровську фірму завод різати.
До натовпу підходить "бютівець" вінницький поет Василь Кобець. Запрошує пікетувальників до партійного офісу.
— Треба написати заяву до Юлії Володимирівни, — перекрикує він натовп. — Вона розбереться.
Із приміщення обладміністрації виходить представник делегації. Він вів переговори з губернатором Олександром Домбровським.
— Домбровський сказав, що викличе сьогодні власника, і вмовить його не різати завод, — говорить 42-річний Олег Олійник. — Але ми не підемо звідси, доки не скажуть про долю заводу.
— У нас німці були, і не порізали завод, а ці виріжуть! — кричить 67-річна Галина Мозочук.
Близько шостої вечора нарада в губернатора з силовиками області та власником заводу закінчується.
— Нам сказали, що завод не поріжуть! — каже людям Олег Олійник. Але стомлені очікуванням вони мляво реагують на цю звістку. — Сьогодні облогу ще триматимемо. Але власника пустимо на завод. За законом не маємо права перешкоджати йому заходити на його підприємство. Губернатор прослідкує за тим, щоб завод залишився цілим.
— Ми на 12 мільйонів гривень провели такий ремонт заводу, щоб він міг би працювати, — говорить власник Олексій Рум"янцев. — Але виробництво налагодити не вдалося. Я прийняв рішення продати завод. Та покупця, який би згодився його купити повністю, не було. Тому вирішив частково продати обладнання, щоб хоча б розрахуватися з боргами по зарплаті та сировині.
8 
35413
Коментарі