Минулої середи президента України Віктора Ющенка в Могилеві-Подільському чекали о 12.00. Він мав прилетіти вертольотом із Тернопільщини. Глава держави приземлився на майданчик військової частини міста близько 17.00.

— Стільки за цей час можна було роботи зробити, — бідкається жінка у квітчастій хустині біля могилів-подільського дитсадка N3, де зібралися 400 місцевих. У червні в дошкільному закладі завершили ремонт. Поставили пластикові вікна, закупили нові меблі. Залишалося пофарбувати підлогу.

Ющенко виходить із машини "Фольксваґен Туареґ", на якій їздить губернатор Вінниччини Олександр Домбровський. Цілується з двома священиками, які мають освятити дитсадок.

— Перед самісіньким паводком завезли дитячі стільчики, столи купили, стєнку, — зітхає начальник міського управління освіти Володимир Коновалов. — Якби поінформували, ми за кілька годин вивезли б усі меблі. Завідуюча дитсадка витягнула три тисячі гривень своїх грошей, і батьки зібрали своїх три тисячі на меблі — й усе пропало. Треба купувати нові. Частину даху побило градом.

— У нас 70 дітей, — долучається до розмови завідуюча дитсадка Неоніла Кушнірова, 57 років. — Це перший дитсадок у місті Могилеві. Його відкрили у 1948 році у приміщенні колишнього панського маєтку, збудованого у 1917-му. Нам тепер треба 537 тисяч гривень на відновлювальні роботи.

Ющенкові подають аркуш паперу з текстом: "06.08.2008. На цьому місці президентом України Віктором Ющенком була розпочата відбудова дитячого садка N3, зруйнованого стихійним лихом 23–28 липня 2008 року". Він підписує його. Поряд ставлять підписи губернатор Домбровський, голова облради Григорій Заболотний, мер Могилева-Подільського Михайло Саволюк та священики.

Президент скручує папір, вкладає його в капсулу та замуровує в стіну будівлі. Йому допомагає місцевий хлопчик, 5-річний Артур.

Із натовпу вигукують, що Ющенко — майстерний будівельник.

— Це Артур у нас старший, а я йому лише допомагав, — відповідає глава держави. — Дай Боже, до 1 вересня всі роботи будуть зроблені й діти підуть у дитсадок.

Люди перешіптуються, що замість капсули у стіну краще заклали б бомбу.

— Дешевше збудувати нове приміщення, ніж його тепер відновити, — зауважує чоловік із довгими сивими вусами.

Президент прямує до виходу. Люди оточили його, не пускають. За руки хапає жінка років 47, плаче, що не має, де жити. Ющенко заспокоює, каже, що лихо вже позаду.

— Влада має радикально змінити всю політику в боротьбі проти паводків, — продовжує він. — Не можна зустрічати кожен рік із тривогою. Стихії можна було уникнути, якби розумно проводилася політика лісового господарства. Я доручив генпрокуророві перевірити роботу всіх лісгоспів. І ставитиму заборону перед Радою національної безпеки про вирубку промислової деревини. Дозволимо лише санітарні.

Президент пообіцяв порушити питання про зміни та доповнення до бюджету на фінансування протипаводкової програми "Тиса".

— Щороку програма не дофінансовувалася. Та й ми не навчилися страхувати ризик. Це не питання грошей, а ведення професійної державної політики, — зітхає Ющенко. — Як людям жити далі без меблів, побутової техніки, все ж пропало. Нам треба згадати, що ми українці, в нас велике серце. Маємо мобілізувати всі ресурси, щоб допомогти постраждалим. Від держави потерпілі отримають допомогу. Я щодня звертаюся до бізнесменів, і навіть за кордон, щоб допомогли.

Стихія завдала збитків Україні понад 4 млрд грн.

Із Могилева-Подільського Ющенко полетів до Криму, де  нині відпочиває.

×