15 років тому швачка Вінницької взуттєвої фабрики Марина Михайлюк, 36 років, відкрила ремонтну майстерню. Вона розміщена в кімнаті приватного будинку Михайлюків на вул. Некрасова. За місяць до Марини приходять майже 300 клієнтів.
— Зараз люди більше ремонтують взуття, ніж 5–10 років тому, — каже Михайлюк. — Просто стали економнішими. Нова річ коштує дорого.
З якою проблемою найчастіше звертаються?
— Три роки тому приходили з супінаторами, що лопалися. Їх тоді робили такими ніжними, наче з картону. Ще була мода на литу підошву. От таку не раджу взагалі брати, бо швидко переламлюється посередині туфлі. Ремонтувати тоді вже немає сенсу. Та все одно приходять й зараз із такими проблемами. А так найчастіше просять поставити "молнії", набійки.
Із якого матеріалу краще ставити набійки?
— На шпильки треба метал. Нічого, що цокає.
На тоненьких каблуках поліуретан швидко кришиться. Не раджу його ставити й на широкі. Він перегинається та ламається. На такі йде танкова гума. Вона довго носиться. А поліуретан ставлять лише на підбори середньої ширини.
Яке взуття не беретеся ремонтувати?
— Коли люди вже ремонтували суперклеєм. Він застигає та кам"яніє, наче скло, рве шкіру, та й вичистити його важко. А ще — брудне взуття. Можна подумати, що мені більше немає що робити, як його мити.
Серед клієнтів більше чоловіків чи жінок?
— Звичайно, жінок, бо в них просто більше взуття. Чоловіки ж як взули одні черевики, то носять до останнього.
Чому в майстернях різні ціни?
— Це не залежить від місця, де розташована майстерня, точніше, від орендної плати за неї. Кожен ставить свою ціну. От у мене чоловіча набійка коштує 18 гривень, а за 500 метрів — 24. Але ж це не значить, що я гірше ремонтую.
Де ви радите купувати якісне взуття?
— Зараз будь-де важко підібрати хороше взуття. Продають дуже якісний дерматин. І сама інколи плутаю його зі шкірою. Буває, взуття з дерматину навіть довше носиться, ніж із натурального матеріалу. Особисто я купую тільки шкіряне.
3 
35413
Коментарі