"На уроках не жувати, не дрімати і не спати. І домашні всі завдання на 12 готувати. Клянусь!.." — так у вінницькому дитбудинку "Гніздечко" 7-річна Анечка Корольова репетирує роль до шкільного свята. Заклад змінив статус. Раніше тут виховувалися діти від 3 до 7 років. Із вересня цьогоріч вихованці житимуть тут до повноліття.
У закладі 57 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
— Я завжди хотів, аби в нас діти були до повноліття. І щоб не розділяти рідних братів і сестер, — розповідає 50 річний Михайло Никифорович. Він 26 років працює в дитбудинку. — Хочемо розбудовуватися, щоб були приміщення за принципом малосімейних квартир, де проживали б брати й сестри.
У закладі працюють логопеди, дефектологи, педагоги, вихователі. Планують навчати вихованців англійської, водити на гуртки, займатися з ними плаванням, танцями.
— Раніше, як наших дітей забирали в інтернати, вони відрізнялися, — говорить логопед Людмила Козаченко. — Інших лише починали вчити букви, а наші вже читали.
7-річна Альона Амір показує свій пропис. На кількох сторінках під каліграфічно виведеними літерами наклейки-картинки.
— Це учителька нам так оцінки ставить, — каже дівчинка.
Вихователів із "Гніздечка" непокоїть поширення в Україні будинків сімейного типу (програму підтримує президент Віктор Ющенко та його дружина Катерина. — "ГПУ").
— Сьогодні прийомним батькам платять немалі кошти, — каже Ольга Мельник. — У такій сім"ї буває вісім-десять дітей. Їх вихованням займаються лише батьки. А у нас дев"ять дітей у групі й за ними дивиться вісім чоловік персоналу. Прийомні сім"ї рідко хто перевіряє. А у нас санстанція мало не кожний день, перевірки з управління освіти часто.
Нині вихованців "Гніздечка" на літні місяці беруть до себе італійські сім"ї. Віра Козак в Італії була тричі. А в сиріт Корольових є бабуся, яка працює в Італії і зараз оформляє документи, щоб забрати онуків до себе. Італійські господарі збільшили бабусі Корольових платню й пообіцяли надати житло для онуків.
— І ми з братіком цього літа були в Італії, — хвалиться вихованка дитбудинку Альона Амір. — У нас була своя кімната. Нас возили на качелі, давали багато макаронів, піців. Правда, мама деколи не розуміла, що ми говоримо. А папа брав Вітю із собою на лавору. Лавора — це робота, він стінки робить.
3 
35413
Коментарі