— 1 травня на бойовому завданні в нашого товариша Руслана Лобінського стався інсульт, — каже боєць 56-ї бригади Збройних сил Геннадій Кіфоришин, 47 років. — Він бачив багато смертей. Урятував 18 людей. А себе — не зміг.
Молодший сержант 40-річний Руслан Лобінський із Харкова був фельдшером зенітного ракетно-артилерійського дивізіону 56-ї бригади. На війні — три роки. 2014-го служив у прикордонному загоні на Луганщині. Із 30 серпня 2016‑го — на Донеччині.
Того ж дня на Світлодарській дузі загинули троє бійців 43-го батальйону "Патріот" 53-ї бригади ЗСУ. Тіла Україні віддали 6 травня. Бойовики постійно змінювали час передачі. Поховали військових 8 травня.
— Командир мотопіхотного відділення Юрій Мальков був поранений. На порятунок пішли Анатолій Біжко, Сергій Смирнов і ще один боєць, — згадують солдати. — Натрапили на засідку. Почали відстрілюватися. Біжко й Смирнов загинули в бою. Третій поранений, але вижив. Його рятують. Юрій Мальков теж загинув — перебита артерія.
22-річний Анатолій Біжко із Нікополя на Дніпропетровщині був снайпером.
— Йому все вдавалося з першого разу. Став на сноуборд і поїхав, взяв трембіту — і вийшов звук. На коні почувався наїзником. Прекрасно малював. Завжди усміхнений. Толик і його побратими були серед останніх захисників Донецького аеропорту. Коли згадував це, навіть слухати було важко. Не вірилося, що пережив таке, — каже 43-річна Олена Трегубенко, знайома Анатолія.
— Толик був добрим і чуйним. Врізалося в пам'ять: він — Анатолій Вікторович. Сина хотів назвати Вітею, щоб був Віктор Анатолійович, — згадує подруга Марія Куліш.
Мати Анатолія померла позаторік. Залишилися батько, сестра і двоє братів.
Сержант 31-річний Юрій "Оптовик" Мальков із Кривого Рогу на Дніпропетровщині до війни водив тепловоз. Прийшов добровольцем 2014-го. Був кулеметником бойової машини й командиром відділення. Залишилися дружина і 2-річна донька. Також мав 7-річного сина від першого шлюбу.
36-річного Сергія "Одесу" Смирнова з міста Олешки на Херсонщині називають одним із кращих розвідників-диверсантів. Виконував обов'язки командира взводу. Пройшов Попасну, Золоте, Зайцеве, Авдіївку, Світлодарську дугу. Мав понад сотню вдалих бойових виходів.
"Його любили й поважали друзі, боялися й ненавиділи вороги", — написав у соцмережі прапорщик Віктор Залевський.
Залишилися дружина із сином Макаром і 19-річний син Андрій — від першого шлюбу.
2 травня у день свого 60-річчя загинув Cергій "Бетмен" Богданов із Мелітополя на Запоріжжі. Отримав наскрізну рану в груди під Авдіївкою на Донеччині. Був сержантом 23‑го мотопіхотного батальйону "Хортиця". Його сформували із запорізьких добровольців на початку війни. Залишилася сестра.
3 травня матрос 36-ї бригади ЗСУ 20-річний Андрій Чуприна загинув від вибуху під час занять із бойової підготовки в зоні АТО. Осколками поранило голову та шию.
— Веселий, дружелюбний. Любив грати у настільний теніс. Був би хорошим чоловіком і батьком, — каже однокласниця Тетяна з міста Кремінна на Луганщині. — Багатьох шокувало його рішення піти воювати. Але якщо вирішив, то все. Не відговориш.
Мати Андрія померла, коли вчився у школі. Виховували баба з дідом. Складав реп під іменем "Чапа", виступав на міських дискотеках.
— Ми боролися за нього. Та Андрій перестав дихати ще дорогою в лікарню. Велика крововтрата, травми черепа. Я тримала його за руку, вона була вже холодна. 2 години намагалися завести серце, але дива не сталося, — каже медсестра 25-річна Ксенія Василянська.
Молодший сержант 31-річний Євген "Жека" Голік помер 5 травня. Він — із села Приют Нікопольського району на Дніпропетровщині. З 1 вересня 2015-го служив у штурмовій роті "Карпатська Січ". Згодом перейшов у 93-тю бригаду. Був командиром відділення. Воював у Пісках і Водяному. Донедавна — у Кримському на Луганщині. 24 квітня поїхав на 15 днів у відпустку додому. Планував після неї повернутися на війну. Мав дві контузії. Останнім часом скаржився на головний біль, із носа йшла кров.
— Того дня Женя пас корів, — каже дядько Євгена, старший сержант 52-річний Сергій "Свобода" Щербина. — Не був на полі весь день, швидше пішов додому. Сказав хлопцям, що йому погано. Коли знайшли, руки міцно стискали голову. Мабуть, стався інсульт. Це — наслідок контузій. Бійці не зважають на них, не лікуються.
У Євгена залишилися батьки і старший брат.
8 травня на міні підірвався сапер із Полтави 38-річний Ростислав Чипенко. Його привезли до лікарні, але врятувати не вдалося. Служив старшим сапером взводу 90-го батальйону 81-ї бригади ЗСУ. Залишилися батьки, дружина й діти.
Трохи більше місяця провоював 21-річний Ярослав Смолінський із села Дітківці Зборівського району на Тернопільщині. Служив у 2-й Галицькій бригаді Нацгвардії. За тиждень мала бути ротація. 8 травня товариш випадково вистрелив у бійця. У Ярослава залишилися батьки та сестра.
9 травня в лікарні помер 26-річний матрос Павло "Фізрук" Савлук. Народився і виріс у селі Верхньоінгульське Бобринецького району на Кіровоградщині. Його поранив у голову снайпер бойовиків. Дев'ять днів був у комі.
У Павла залишився брат.
За перші дев'ять днів травня загинули 10 воїнів.
3 
1
Коментарі