Ексклюзиви
Пʼятниця, 12 травня 2017 06:30

За дев'ять днів травня загинули 10 бійців
9

Ярослав Смолінський прослужив місяць
Фото: ФОТО З САЙТА www.te.20minut.ua
Євген Голік Воював у Пісках і Водяному
Юрій Мальков загинув на Світлодарській дузі
Павло Савлук дев’ять днів був у комі
Руслан Лобінський був фельдшером

— 1 травня на бойовому завданні в нашого товариша Руслана Лобінського стався інсульт, — каже боєць 56-ї бригади Збройних сил Геннадій Кіфоришин, 47 років. — Він бачив багато смертей. Урятував 18 людей. А себе — не зміг.

Молодший сержант 40-річний Руслан Лобінський із Харкова був фельдшером зенітного ракетно-артилерійського дивізіону 56-ї бригади. На війні — три роки. 2014-го служив у прикордонному загоні на Луганщині. Із 30 серпня 2016‑го — на Донеччині.

Того ж дня на Світлодарській дузі загинули троє бійців 43-го батальйону "Патріот" 53-ї бригади ЗСУ. Тіла Україні віддали 6 травня. Бойовики постійно змінювали час передачі. Поховали військових 8 травня.

— Командир мотопіхотного відділення Юрій Мальков був поранений. На порятунок пішли Анатолій Біжко, Сергій Смирнов і ще один боєць, — згадують солдати. — Натрапили на засідку. Почали відстрілюватися. Біжко й Смирнов загинули в бою. Третій поранений, але вижив. Його рятують. Юрій Мальков теж загинув — перебита артерія.

22-річний Анатолій Біжко із Нікополя на Дніпропетровщині був снайпером.

— Йому все вдавалося з першого разу. Став на сноуборд і поїхав, взяв трембіту — і вийшов звук. На коні почувався наїзником. Прекрасно малював. Завжди усміхнений. Толик і його побратими були серед останніх захисників Донецького аеропорту. Коли згадував це, навіть слухати було важко. Не вірилося, що пережив таке, — каже 43-річна Олена Трегубенко, знайома Анатолія.

— Толик був добрим і чуйним. Врізалося в пам'ять: він — Анатолій Вікторович. Сина хотів назвати Вітею, щоб був Віктор Анатолійович, — згадує подруга Марія Куліш.

Мати Анатолія померла позаторік. Залишилися батько, сестра і двоє братів.

Сержант 31-річний Юрій "Оптовик" Мальков із Кривого Рогу на Дніпропетровщині до війни водив тепловоз. Прийшов добровольцем 2014-го. Був кулеметником бойової машини й командиром відділення. Залишилися дружина і 2-річна донька. Також мав 7-річного сина від першого шлюбу.

36-річного Сергія "Одесу" Смирнова з міста Олешки на Херсонщині називають одним із кращих розвідників-диверсантів. Виконував обов'язки командира взводу. Пройшов Попасну, Золоте, Зайцеве, Авдіївку, Світлодарську дугу. Мав понад сотню вдалих бойових виходів.

"Його любили й поважали друзі, боялися й ненавиділи вороги", — написав у соцмережі прапорщик Віктор Залевський.

Залишилися дружина із сином Макаром і 19-річний син Андрій — від першого шлюбу.

2 травня у день свого 60-річчя загинув Cергій "Бетмен" Богданов із Мелітополя на Запоріжжі. Отримав наскрізну рану в груди під Авдіївкою на Донеччині. Був сержантом 23‑го мотопіхотного батальйону "Хортиця". Його сформували із запорізьких добровольців на початку війни. Залишилася сестра.

3 травня матрос 36-ї бригади ЗСУ 20-річний Андрій Чуприна загинув від вибуху під час занять із бойової підготовки в зоні АТО. Осколками поранило голову та шию.

— Веселий, дружелюбний. Любив грати у настільний теніс. Був би хорошим чоловіком і батьком, — каже однокласниця Тетяна з міста Кремінна на Луганщині. — Багатьох шокувало його рішення піти воювати. Але якщо вирішив, то все. Не відговориш.

Мати Андрія померла, коли вчився у школі. Виховували баба з дідом. Складав реп під іменем "Чапа", виступав на міських дискотеках.

— Ми боролися за нього. Та Андрій перестав дихати ще дорогою в лікарню. Велика крововтрата, травми черепа. Я тримала його за руку, вона була вже холодна. 2 години намагалися завести серце, але дива не сталося, — каже медсестра 25-річна Ксенія Василянська.

Молодший сержант 31-річний Євген "Жека" Голік помер 5 травня. Він — із села Приют Нікопольського району на Дніпропетровщині. З 1 вересня 2015-го служив у штурмовій роті "Карпатська Січ". Згодом пере­йшов у 93-тю бригаду. Був командиром відділення. Воював у Пісках і Водяному. Донедавна — у Кримському на Луганщині. 24 квітня поїхав на 15 днів у відпустку додому. Планував після неї повернутися на війну. Мав дві контузії. Останнім часом скаржився на головний біль, із носа йшла кров.

— Того дня Женя пас корів, — каже дядько Євгена, старший сержант 52-річний Сергій "Свобода" Щербина. — Не був на полі весь день, швидше пішов додому. Сказав хлопцям, що йому погано. Коли знайшли, руки міцно стискали голову. Мабуть, стався інсульт. Це — наслідок контузій. Бійці не зважають на них, не лікуються.

У Євгена залишилися батьки і старший брат.

8 травня на міні підірвався сапер із Полтави 38-річний Ростислав Чипенко. Його привезли до лікарні, але врятувати не вдалося. Служив старшим сапером взводу 90-го батальйону 81-ї бригади ЗСУ. Залишилися батьки, дружина й діти.

Трохи більше місяця ­провоював 21-річний Ярослав Смолінський із села Дітківці Зборівського району на Тернопільщині. Служив у 2-й Галицькій бригаді Нацгвардії. За тиждень мала бути ротація. 8 травня товариш випадково вистрелив у бійця. У Ярослава залишилися батьки та сестра.

9 травня в лікарні помер 26-річний матрос Павло "Фізрук" Савлук. Народився і виріс у селі Верхньоінгульське Бобринецького району на Кіровоградщині. Його поранив у голову снайпер бойовиків. Дев'ять днів був у комі.

У Павла залишився брат.

За перші дев'ять днів травня загинули 10 воїнів.

Зараз ви читаєте новину «За дев'ять днів травня загинули 10 бійців». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода