Київський програміст 30-річний Геннадій Корнєв три місяці воював на Донбасі. Про службу пише на своїй сторінці в соцмережі.
"Інженерна рота викопала нам бліндаж. У ньому можна було б поставити буржуйку, грітися, відсипатися та ховатися від артобстрілів. Але зараз це пуста яма. Чому? Бо нема лісу, аби перекрити дах. Вже з місяць нема. Десь він їхав і не доїхав. По тєлєку розповідають про спеціальні зимові контейнери, армовані плити. А нам би звичайних 4-метрових дров покласти у декілька шарів.
Взуття видали всім 42–44-го розміру. Зі своїм 46-м у черговий раз пролітаю. Літні берці третій місяць "їдуть з Одеси". Горе-командири забили на передову болт. Гріються у штабних бліндажах і з нетерпінням чекають на нові зірочки — тоді одразу додому. Лишилася надія на адекватних волонтерів. Якщо хтось може допомогти із взуттям та формою — саме формою, бо п'ятий шар термобілизни та тілогрійок вже не налазить, — пишіть. Треба куртки і тепле взуття, зі штанами так-сяк порішали.
Колись у Нью-Йорку партнери водили нас у ресторан ф'южн-кухні. Це коли яловичину подають із полуницями та маракуєю, або їси гречку зі смаком ківі.Оце поснідав бичками в томатному соусі зі смаком аґрусового варення і зрозумів, що ми — справжні гурмани.
На днях зробили окопний турнік — аби не атрофувалися м'язи. Бо зараз рутина: бліндаж — дозор — кухня — бліндаж — дозор. Інколи сусіди підкидають развлєкуху у вигляді мінометного обстрілу або спроби прориву. Раз на кілька днів їздимо по воду та в магазин. Задумався про атрофування мозку. Згадав, що вже більше місяця не читав і не слухав книжки.
По ходу, у нас у посадці працює мишача спецура. У тих пацанів, котрі намагалися ловити мишей, погризене все — від спальників до автоматів. У мене із ними джентльменська угода: не зберігаю у бліндажі нічого їстівного і не репресую. Вони — не сильно фестивалять уночі і не гризуть цінні речі. Вчора приїжджала інженерна рота. Перерили цілу мишачу магістраль. І що ви думаєте? За ніч ці звірюки все повідновлювали. На вулиці — мінус п'ять. Пробували завести котів, але вони погано переносять артобстріли. Виявляється, миші не люблять цибулі. І ще додатковий бонус: якщо обкластися цибулею — хворієш менше і швидше одужуєш. Мені це покійна бабуся все життя доводила — не вірив. Якби пацани не розчавили у бліндажі ящик цибулі, ніколи б не дізнався.
Із веселого. Раніше не запостив, бо "Гради" розфігачили ЛЕП і не було інтернету. Вночі над нами пролітала міжнародна космічна станція. На небі її було видно хвилин 15. Бо вона високо — щось біля 300 кілометрів, яскрава. А небо в ту ніч було чисте. Сусіди вирішили, що це — український безпілотник, і бодренько вітали станцію вогнем з усієї наявної стрілецької зброї. Ми тихо пили чай і згадували премію Дарвіна.
Із невеселого: сьогодні мінялися "двохсотими". Нас, як завжди, забули попередити. Виставили кулемети, підготувалися вітати групу гостей. Добре, що черговий офіцер — умнічка. Зв'язався зі штабом: "Скупчення живої сили, дозвольте розх… ячити?" А зі штабу: "Та ви шо! Не чіпайте, то парламентери". До речі, у вражин хтось не розібрався і шмальнув по своїм, коли ті верталися. Наче всі живі. Таки буває більший бардак, ніж в українській армії.
Вже ясно, що переможця, як у 1945-му, тут не буде. Треба домовлятися. Всіх чужинців відправляти додому. І хай дякують, що вертаються не "вантажем 200". А всім українцям — сідати і домовлятись. Ця земля занадто красива і родюча, аби сіяти смерть та міни.
До того, як потрапив на війну, сприймав її як ривок, атаку, наступ, відступ. Одним словом — дію. Але війна виявилась очікуванням. Останні пару років не носив годинника. Вдягав як прикрасу. Час дивився на телефоні. Тепер знову маю годинник, бо постійно треба чогось очікувати.
Завдяки Катерині Шандро, Ксенії Керчені, Оксані Коваленко в нас є "Катя" — перший на весь батальйон тепловізор і єдиний. Також "Ксюха" — лазерний дальномір. І ще купа різного корисного тактичного обладнання і гаджетів. Це набагато важливіше за теплий одяг і буржуйки. Бо тут все ж таки війна, а не екстрім-похід у гори. Можна бути тепло одягнутим, але з дуже простреленою головою".












Коментарі