22 жовтня з 10.00 у каплиці восьмої клінічної лікарні Львова прощалися з лікарем-травматологом Леоном Фрайфельдом, 67 років. У п'ятницю, 19 жовтня, о шостій ранку на вул. Пекарській на Леона Едвардовича накинувся п'яний іноземець. Лікар мав звичку вранці гуляти. Жив на бічній вулиці — Севастопольській. Перехожі викликали міліцію. Коли прибули правоохоронці й медики, потерпілий уже був мертвий.
Леона Фрайфельда називали генієм травматології. До нього зверталися хворі, від яких відмовлялися інші фахівці. Народився у Львові в родині лікарів. Його батько Едвард Леонович був доцентом кафедри нормальної анатомії медичного університету. Там навчався і Леон. 1981-го став завідувачем ортопедо-травматологічного відділення восьмої міської клінічної лікарні.
На громадську панахиду зібралися понад тисячу людей. Дехто з пацієнтів — на милицях, у гіпсі. Черга вишикувалася до воріт медзакладу.
— З Льосіком товаришував 30 років. Він мою жінку врятував, — розповідає Йосип Іванюк, 63 роки. Він у довгому шкіряному плащі, тримає букет жовтих хризантем. — Вона попала в автокатастрофу. Два місяці нерухомою була. Леончик біля неї постійно був. Коли я повідомив про його смерть, жінка так ридала, наче батька чи брата втратила. Він не тільки лікарем, а й психологом був добрим. Жінка перший раз на ноги встала, змогла перевдягнутися, а він побачив і каже: "Як ви гарно у цій голубій кофточці виглядаєте". Вона аж розцвіла.
— У четвер 18 жовтня Леон Едвардович приїхав о шостій ранку з Києва. Його часто запрошували туди на операції. І вже о восьмій був у відділенні, — розказує молодша медсестра Зеновія Олександрівна, 41 рік. — На п'ятницю планував багато хворих прийняти і операцію. Коли зранку не прийшов, ми почали дзвонити дружині, дітям. Ніхто не знав, де він, усі шукали. А вже в суботу вранці дізналися. За що ж його вбили, він тільки добро ніс людям, — плаче.
О 11.30 дерев'яну труну з позолоченими ручками виносять на вулицю. Ставлять перед каплицею. З покійним прощаються ще 30 хв. До родичів лікаря підходить мер Андрій Садовий. Висловлює співчуття. Біля домовини кладе букет білих хризантем.
— Ми втратили велику людину, — звертається до присутніх головний лікар восьмої лікарні Василь Обаранець, 59 років. — Його запрошували працювати за кордон, у столицю, але він рятував людей тут. Бідний чи багатий, є прописка чи нема — нікому не відмовляв. Земля тобі пухом, Леоне.
На похорон прилетів з Ізраїлю рідний брат Вадим Фрайфельд, керівник лабораторії проблем старіння в Беєр-Шевському університеті ім. Бен-Гуріона. Востаннє був у Львові три роки тому. На прощанні вийшов до труни сказати кілька слів, але заплакав і відійшов.
— Знаю його з дитинства, бо були і друзями, і колегами, — каже 60-річний Любомир Чепіль, лікар-травматолог. — Такого інтелігента треба пошукати. Ерудований у всьому. А співав як! У студентські роки був душею компанії, грав на гітарі. Ми про те, чому його вбили,— не говоримо. Але думаємо, це була випадковість. Бо Леон не викладав, практикантів не мав. Бог тому вбивці суддя.
— Мне очень жаль его жену, — говорить жінка у чорній хустці своїй подрузі. Сідають у два автобуси, які везуть людей на Янівське кладовище на поховання. — Леон виходив колись собаку вигулювати. Коли той здох — просто гуляв. А тут пішов і не вернувся. Дружині з міліції аж під вечір подзвонили. То такий шок, що не передати. Кажуть, тіло все в страшних забоях і синцях було. Леон людей від травм лікував, а сам від них помер.
Поховали загиблого біля могили батька. У покійного жива матір, їй 90 років, вона також лікар. Дружина 67-річна Світлана Львівна працює на обласній станції переливання крові. Двоє дорослих синів — медики. Є внуки та правнуки.
Міліціонери затримали 26-річного громадянина Марокко. Зараз він в ізоляторі тимчасового тримання Личаківського райвідділу міліції. Щодо нього порушили кримінальну справу за статтею "навмисне вбивство".
— Через його стан не могли одразу допитати. Тому про мотиви поки що невідомо, — розповідають у Личаківському райвідділі. — Тепер він прийшов до тями, але все заперечує. Каже, що сидів на лавочці, нікого не чіпав. Мовляв, наші працівники його хочуть підставити. Хоча у цій справі є чотири свідки. Міліціонери стягували його з тіла загиблого.
Львів'янка Ірина Петрівна, 38 років, бачила, як били лікаря. Відмовляється називати прізвище — боїться бути свідком у справі.
— Як завжди, зранку вигулювала собаку. Дивлюся, хлопець добиває старшого сивого чоловіка. Кинув на землю, почав його копати ногами. Тоді виліз на нього і давай скакати. Біля них зібралися перехожі. Боялися втрутитися, бо хлопець був схожий на божевільного.
4 
1
Коментарі
22